1. Словник української мови в 11 томах

стухлий

СТУ́ХЛИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до сту́хнути¹.

2. у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд).

Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Мирний, III, 1954, 189).

СТУ́ХЛИЙ², а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сту́хнути².

— Вода.. стухла, стара і мутна (Фр., XIII, 1954, 422);

*Образно. А чи ж бачив хто на світі краще повітря, як ось тут [у саду]? А ще до того в порівнянні із стухлою, гнилою атмосферою канцелярії (Круш., Буденний хліб.., 1960, 103).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стухлий — сту́хлий 1 дієприкметник тьмяний сту́хлий 2 дієприкметник гнилий Орфографічний словник української мови
  2. стухлий — СТУ́ХЛИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. акт. до сту́хнути¹. 2. у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд). Гриць одказав не словами, а зблідлим обличчям та стухлими очима (Панас Мирний). СТУ́ХЛИЙ², а, е. Дієпр. акт. до сту́хнути². – Вода .. Словник української мови у 20 томах
  3. стухлий — I -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до стухнути I. 2》 у знач. прикм. Тьмяний, невиразний (про очі, погляд). II -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до стухнути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стухлий — Сту́хлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)