стягати

СТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, рідше СТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., СТЯГТИ́, СТЯГНУ́ТИ, стягну́, стя́гнеш; мин. ч. стяг, ла́, ло́ і стягну́в, ла, ло; док., кого, що.

1. Міцно з'єднувати, зв'язувати, скріплювати що-небудь чимсь.

Коли Оксен підійшов ближче, то побачив низенького чоловіка, що нагрібав у носилки солому. Вони, мабуть, були важкенькі, бо він, стягши їх мотузком, ніяк не міг взяти на плечі (Григорій Тютюнник).

2. Робити більш прилягаючим, тісним, натягнутим (пояс, ремінь, кінську збрую і т. ін.).

Передав [Фельс] їй поводи і навчав, як їх держати, коли і як стягати або попускати (О. Кобилянська);

Замфір стягнув віжки, коні зменшили біг (М. Коцюбинський);

– Я надто багато ниньки набалакав вам, Аксель, – кидає він похмуро, стягуючи ремені на саквояжі! (Олесь Досвітній);

Я дуже схуд, і мені доводилось потай від бабусі проколювати в моєму поясі нові дірочки, щоб можна було стягувати його тугіше (Л. Смілянський);

Тугіше стяг [Денис] на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Григорій Тютюнник);

// Обгортаючи, щільно прилягати до чого-небудь.

Тоненький стан [молодички] стягав червоний плетений пояс (Б. Грінченко);

Аркан туго стягнув шию (О. Довженко);

// Щільно облягати, охоплювати, обтягувати з усіх боків, часом створюючи враження меншого розміру (про одяг, взуття).

Поліні не сподобалось його пальто, яке стягало, звужувало плечі, робило їх прямими й малими (А. Хорунжий);

Його гладку постать стягував тісний військовий мундир (В. Кучер);

// Морщити, збирати в складки.

Стягала [Докія] грізно чоло в зморшки й затинала [щільно стуляла] зуби, аби не зойкнути вголос із болю (О. Кобилянська);

// безос.

Куточки губ стягнуло зморшками одчаю (В. Сосюра);

// Зводити докупи (брови).

Господар визвірився, стягнув брови і блиснув очима, як огниками (О. Маковей);

// Зменшувати, звужувати площу чого-небудь.

Мені вона [рідина] аж рота стягувала.., але я й не думав залишати лікування (Ю. Збанацький);

Жар, що немилосердно пік його ночами, притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (М. Стельмах);

– А що, чия тепер правда! – говорила Кайдашиха. – Ти міряєш [город] собі, то натягуєш, а чужому міряєш, то стягуєш (І. Нечуй-Левицький);

// безос.

Бувало, як здою корів – не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (К. Гордієнко);

Він таки добре зголоднів за дорогу, живіт стягло, як супонею (Григорій Тютюнник).

3. Зносячи, звозячи, збирати, складати що-небудь в одному місці.

Близько воза дітвора – школярі зволочини стягають у купу (А. Головко);

З настанням тепла прибирали, стягували докупи на околиці, на узбочини доріг обгорілі, покручені, пощерблені рештки танків, гармат, машин, уламки літаків з чорними хрестами (П. Дорошко);

Тепер, в переджнив'я, Максим стягував свою техніку на поля (П. Автомонов);

* Образно. Почепивши на носа окуляри, Дейнека поволі стягував слово до слова: – Прошу доставити вашого сина на вступні екзамени (С. Добровольський);

// Зачепивши чим-небудь, збирати, згрібати в одне місце, докупи.

Антон по хаті чобітьми стягав солому (С. Чорнобривець);

// перен. Об'єднуючи, згуртовуючи, збирати, зосереджувати, скупчувати в одному місці.

Звістку про те, що Лотоцький стягає проти нього коронне військо, він [Довбуш] сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (В. Гжицький);

На нараді було вирішено стягти до Костянтинова найбільші збройні сили під оруду князя Януша (Іван Ле);

Стягнувши резерви, на повний свій зріст Ішли вороги (І. Нехода);

// перен. Приваблюючи до себе, змушувати збиратися, зосереджуватися.

Ситий вигляд вітрин гастрономічних магазинів стягує захарчованих солдатиків “залізної австро-німецької армії”, наче магніт дрібні гвіздочки з сміття (П. Колесник);

Гасло стягує всіх до вікна (Я. Качура);

// перен. Поступово збирати, нагромаджувати (гроші, майно і т. ін.).

– Еге, еге! не знаєш ти, доню, тих чоловіків. Він буде й тихий, і тебе любитиме, а все-таки буде стягати гроші в скриню, а ти будеш йому дивитись в руки (І. Нечуй-Левицький);

Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах).

4. Тягнучи, повільно, з трудом знімати одяг, взуття і т. д.

Невідомий сідав, стягав з голови картуз (О. Донченко);

– Стягли ми з Карпа свиту, поклали на постіль – хай проспиться (М. Коцюбинський);

[Микола:] От ходи та поможи мені чоботи стягнути (І. Франко);

Раптом обличчя його зашарілося від підборіддя аж до чуба, і, стягнувши флотську безкозирку з голови, він сів (Ю. Смолич);

* Образно. Поволі бліде світло ранку стягало одне по одному накриття темряви (Олесь Досвітній);

// Тягнучи, знімати когось, щось звідки-небудь.

Поїзд ще стукотів на стиках колій, у вікно вагона заглядала глупа ніч, але пасажири вже метушилися, стягали з верхніх полиць свої вузли, грюкали і гомоніли (М. Чабанівський);

Дітки стягують з ліжка подушки, ковдри (О. Ковінька);

Мати стягла з жердки свитинку, червоного пояса – кличе Василька одягатись (С. Васильченко);

Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув; За русі кудрі ухвативши.., з коня стягнув (І. Котляревський);

Не пам'ятаючи себе, схопив він підпанка за пояс і стягнув з сідла (З. Тулуб).

5. тільки док., розм. Украсти кого, що-небудь.

– Самі подумайте: на віщо позаздрила вона? Не стягла вона ні срібної ложки, ні іншого чогось цінного та коштовного, а взяла, каже, на гостинець дитині... (Л. Яновська);

Згадала [Лисичка], як її раз трохи не схопили хорти і як їй не вдалося курку стягти, і мало не заплакала (О. Іваненко);

Стягнув [солдат] у чугуївської перекупки бумажну хустку, таку, що гривень шість стоїть [коштує] (Г. Квітка-Основ'яненко).

6. Примушувати сплатити що-небудь.

Можливо, що і мені будуть потрібні гроші сього року, але можеш бути певна, що я їх не буду стягати з Михайла Васильовича (Леся Українка);

– Спершу я собі гадала, Якимишко, – сказала Іваниха, – що то вибрали мого чоловіка на те, аби стягав податки, то й таки сварилася з ним, бо боялася людських прокльонів (Н. Кобринська);

За провіз хліба чи інших продуктів через міст поміщик-сеньйор стягував окремий збір (з навч. літ.);

Потрібні кошти з вірних Постановлено стягнути (В. Самійленко);

– Ви мій бранець, ви мій боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Ю. Смолич).

◇ Затя́гувати (затяга́ти, підтя́гувати, стя́гувати і т. ін.) / затягти́ (підтягти́, стягти́ і т. ін.) па́ски (па́сок, пояси́, ремінці́, заст. очкурі́ і т. ін.) [тугі́ше] див. затя́гувати;

Зніма́ти (стяга́ти) / зня́ти (стягти́) оста́нню соро́чку див. зніма́ти;

(1) Стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) на кого – що – завдавати кому-небудь неприємностей, небажане.

Вона висловила, нарешті, побоювання, чи не втік Швейк часом з військової служби і чи не хоче тепер стягти і на неї біду та її занапастити (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Побоюється [Павлина], що він вирветься з хати, попаде тамтого [Філіпчука] і ще більшого клопоту стягне на свою голову? (Ірина Вільде).