судомити
СУДО́МИТИ, мить; мн. судо́млять; недок.
1. що. Викликати судому, зводити судомою; корчити.
Наче гіркий полин судомив щелепи гуцулові, коли розповідав про подорож по Україні... (О. Ільченко);
Біль хвилями переливався по наших виснажених тілах, шпигав у серце, ламав груди і судомив м'язи (В. Козаченко);
* Образно. Чорна гризота судомить душу Терентія (М. Стельмах);
// безос.
Він вічно теревенив, розповідаючи веселі “віци” – анекдоти, співав коломийки, хоч живіт аж судомило від голоду (Григорій Тютюнник);
* Образно. Гриміли [гори] залізом, повнилися сталевим клекотом моторів, двигтіли від важких невпинних ударів металу, їх судомило від неймовірного реву (П. Загребельний).
2. кого, що і без прям. дод., безос. Те саме, що лама́ти 6.
Руки і ноги судомить, .. а голова так кругом і ходить (Панас Мирний);
Минуло стільки років, а ноги й досі гудуть від походів. На негоду судомить у суглобах, болять коліна (В. Логвиненко).
Значення в інших словниках
- судомити — судо́мити дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- судомити — див. КОРЧИТИ; (руки й ноги) ламати, крутити. Словник синонімів Караванського
- судомити — Зводити (кінцівки), корчити, ламати (про хворобу) Фразеологічні синоніми: судомити від голоду; судомити у суглобах Словник синонімів Вусика
- судомити — -мить; мн. судомлять; недок. 1》 перех. Викликати судому, зводити судомою; корчити. || безос. 2》 перех. і неперех., безос. Те саме, що ламати 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
- судомити — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Словник синонімів української мови
- судомити — СУДО́МИТИ, мить; мн. судо́млять; недок. 1. перех. Викликати судому, зводити судомою; корчити. Наче гіркий полин судомив щелепи гуцулові, коли розповідав про подорож по Україні… (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
- судомити — Судомити, -млю, -миш гл. 1) Корчить, сводить. Щоб тобі ноги посудомило. Прилуцк. у. 2) Ломить. Е, судомить мене щось. Канев. у. Словник української мови Грінченка