1. Словник синонімів української мови

судомити

КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Знов його корчило та мучило (Леся Українка); Почув (Іван) ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М. Коцюбинський); Біль хвилями переливався по наших виснажених тілах, шпигав у серце, ламав груди і судомив м'язи (В. Козаченко); Скорбут, сухоти, ломець карлючить дітей і дорослих (З. Тулуб); Руки наче хто пов'язав, а ноги позмикав — не слухаються вашої волі (Панас Мирний).

НИ́ТИ (давати відчуття тривалого тупого болю); КРУТИ́ТИ (давати тривале відчуття болю, який то посилюється, то послаблюється); ЛАМА́ТИ (ЛОМИ́ТИ розм.) перев. безос., СУДО́МИТИ безос., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) безос., розм. (звичайно про кістки, суглоби, кінцівки, все тіло), ГУДІ́ТИ (ГУСТИ́) розм. (про ноги — нити від утоми). У нього терпли ноги, нила спина (С. Чорнобривець); Зуб ниє; У бабусі сильно зуби крутили (Остап Вишня); Ой-ох-ох! Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що (Дніпрова Чайка); Минуло стільки років, а ноги й досі гудуть від походів. На негоду судомить у суглобах, болять коліна (В. Логвиненко); Нині чогось у мене нога болить. Ломить вище коліна (М. Коцюбинський); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх (І. Микитенко). — Пор. I. 1. болі́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судомити — судо́мити дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. судомити — див. КОРЧИТИ; (руки й ноги) ламати, крутити. Словник синонімів Караванського
  3. судомити — Зводити (кінцівки), корчити, ламати (про хворобу) Фразеологічні синоніми: судомити від голоду; судомити у суглобах Словник синонімів Вусика
  4. судомити — СУДО́МИТИ, мить; мн. судо́млять; недок. 1. що. Викликати судому, зводити судомою; корчити. Наче гіркий полин судомив щелепи гуцулові, коли розповідав про подорож по Україні... (О. Словник української мови у 20 томах
  5. судомити — -мить; мн. судомлять; недок. 1》 перех. Викликати судому, зводити судомою; корчити. || безос. 2》 перех. і неперех., безос. Те саме, що ламати 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. судомити — СУДО́МИТИ, мить; мн. судо́млять; недок. 1. перех. Викликати судому, зводити судомою; корчити. Наче гіркий полин судомив щелепи гуцулові, коли розповідав про подорож по Україні… (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  7. судомити — Судомити, -млю, -миш гл. 1) Корчить, сводить. Щоб тобі ноги посудомило. Прилуцк. у. 2) Ломить. Е, судомить мене щось. Канев. у. Словник української мови Грінченка