сумнів

СУ́МНІВ, у, ч.

1. Непевність щодо вірогідності, можливості чого-небудь; брак твердої впевненості в комусь, чомусь.

[Люцій:] Хоч у душі зринає часом сумнів .. про корисність ліків, але як ми не знаєм більше ради, то ми той сумнів глушимо (Леся Українка);

– Ні, навряд чи старий пристане до нас, – висловлює сумнів Оксен (О. Гончар);

Ніяких сумнівів у призначенні Павликової машини не залишилося. Коли вона не поламається зараз же за ворітьми, то Павлик справді здійснить свій прихований намір улаштувати автоперебіг через усю Україну (О. Донченко);

– Що? Може, неправильно зробив? – промовив Цимбал з нотками сумніву в голосі (І. Багмут);

// Підозра, острах.

Настала хвилина, коли Олин подив перед всебічною обізнаністю Завадки перетворився у сумнів: чи не дурить він її часом? (Ірина Вільде);

Закрадався в серце сумнів: чи не помилився Микола, впроваджуючи новий спосіб відпалки [відпалювання]? (Д. Ткач).

2. Ускладнення, нерозуміння, що виникають при розв'язанні якого-небудь питання, певної проблеми.

– Півроку тому .. він звернувся до мене з своїми сумнівами, і з того часу, наче Віргіліуш Данте, веду я його душу по дев'ятьох колах пекельних до світла й істини (З. Тулуб);

Вона стоїть над тим шляхом, і мучиться сумнівами, й шукає виходу... (М. Коцюбинський).

3. Стан душевного розладу, невпевненості, вагань.

Пройшла одна неспокійна ніч, день, сповнений тривожних думок і сумнівів, ще одна ніч, а на другий ранок Ольга остаточно вирішила шукати праці (Ірина Вільде);

Приїхала [Тася] в Москву сповнена сумнівів, хвилювань і надій... (Л. Дмитерко).

(1) Без [будь-яко́го] су́мніву <�Без [будь-яки́х] су́мнівів> – беззаперечно.

От крісла місцевої продукції. Солідність роботи їх, без сумніву, була понад всяку конкуренцію: вже висиділо на них п'ять поколінь і ще п'ятнадцять висидить (Г. Хоткевич);

Бра́ти (ста́вити) / взя́ти (поста́вити) під су́мнів (під су́мніви) див. бра́ти;

Нема́ (нема́є, не було́, не мо́же бу́ти) [нія́кого (жо́дного)] су́мніву ([нія́ких (жо́дних)] су́мнівів) див. нема́;

Не ма́ти су́мніву див. ма́ти²;

Не підляга́є су́мніву див. підляга́ти;

Піддава́ти / підда́ти су́мніву (су́мнівові) див. піддава́ти;

Піддава́тися / підда́тися су́мніву (су́мнівові) див. піддава́тися;

Розганя́ти (розвіва́ти) / розігна́ти (розві́яти) су́мніви див. розганя́ти;

(2) Су́мнів бере́ / узя́в <�Су́мніви беру́ть / взяли́>:

а) з'являється сумнів; хтось засумнівався.

Я признаюся Вам.., що мене беруть сумніви, чи добре ми з Вами зробили, що випустили перших два [томи]? (М. Коцюбинський);

б) хтось засумнівався.

Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, але потім .. взяли його сумніви (Г. Хоткевич).