сурядний
СУРЯ́ДНИЙ, а, е, лінгв.
Який виражає сурядність, зв'язує слова або речення способом сурядності; протилежне підрядний.
Сурядні сполучники оформляють синтаксичні відношення між рівноправними, відносно незалежними членами речення, словосполученнями або реченнями (з наук. літ.);
Сурядне словосполучення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сурядний — суря́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- сурядний — -а, -е, грам. Який виражає сурядність, зв'язує слова або речення способом сурядності; прот. підрядний. Сурядне словосполучення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сурядний — Суря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сурядний — СУРЯ́ДНИЙ, а, е, грам. Який виражає сурядність, зв’язує слова або речення способом сурядності; протилежне підрядний. Сурядні сполучники оформляють синтаксичні відношення між рівноправними, відносно незалежними членами речення... Словник української мови в 11 томах