суцільний

СУЦІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який являє собою одне ціле або зроблений з чого-небудь одного, цілого.

Гора – суцільний камінь, суцільна скеля, лиш де-не-де вкрита землею (М. Коцюбинський);

В їхніх [турецьких] возах навіть колеса були тяжкі й старовинні, як і саме їхнє життя: з суцільного шматка деревини, без шпиць і обода (В. Кучер);

Пофарбований уже в білий колір, “Фердінанд” наближався, як суцільна крижана брила, викинута з Дунаю (О. Гончар).

2. Який тягнеться не перериваючись, не перемежовуючись чимсь іншим; який повністю займає весь простір, все місце.

Сірий присмерк лягав над річкою, обрій зливався з землею в суцільне поле, що огороджувало фортецю і воду (П. Кочура);

Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно (С. Чорнобривець);

Не краплі, а суцільні дзюрки [потоки] води лилися й лилися на спраглу землю (С. Добровольський);

Ніс Сафрона одним кінцем вростає в суцільну лінію брів, а другим – у смолисті вуса (М. Стельмах);

// Який звучить не перериваючись, якого чути весь час.

Гучні постріли розірвали тишу і злилися в суцільний гуркіт (І. Багмут);

// Який охоплює всі можливі об'єкти, поширюється на все, на всіх (про дію, захід і т. ін.).

Це йому [інженерові ліспромгоспу] належить ініціатива про скасування заборони суцільних вирубок (М. Чабанівський).

3. перен. Який становить щось єдине, не містить чого-небудь іншого; який виявляється послідовно в усьому.

Під впливом Драгоманова у Франка виробився більше-менше суцільний демократичний світогляд (А. Кримський);

У виставі “Ми з України” .. переплітаються досягнення нашого професіонального мистецтва.., зливаючись .. в суцільну .. гармонію, в чудове радісне свято пісні, танцю, музики... (М. Рильський);

– Ще не говорить [донька], а вже вміє сміятись. Суцільна доброзичливість: до всього на світі всміхається (О. Гончар);

// рідко. Позбавлений роздвоєності, цільний (про натуру, характер людини).

Натура глибока, суцільна, Рустем хоч молодший, мав вплив на свого товариша (М. Коцюбинський).