сіль

СІЛЬ, со́лі, ж.

1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін.

Сім год у Крим по сіль ходив [чумак], А сім год до Дону; Ані долі, ані щастя Ні в людях, ні дома! (Я. Щоголів);

– Може, тобі ще й солі треба до страви? – промовила Соломія і поставила перед Денисом, солянку. – Посоли, то буде смачніше (І. Нечуй-Левицький);

Дід виймає шматок хліба та дрібок солі, починає й собі снідати... (Панас Мирний);

Вмочає [Вустимко] картоплину в сіль і запихає її в рот (І. Багмут);

Квітує степ на Перекопі. Іскриться сіль на Сиваші (Л. Дмитерко);

* Образно. В спільних битвах і горіннях – Дружби сіль кріпка. І Міцкевич в поколіннях Привіта Франка (Т. Масенко);

Серед скель, як сон, легких, Я думок тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (М. Рильський);

* У порівн. За Ташанню по ярах шуміли, спадаючи, весняні води. Сива паморозь блищала на землі, як сіль (Григорій Тютюнник);

* Образно. * У порівн. Правда, як сіль, солона (Григорій Тютюнник);

// Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту.

Один по одному піднімалися мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих наскрізь, виступила й позасихала сіль (О. Гончар).

2. перен. Те, що становить суть, смисл чого-небудь.

Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів (А. Кримський);

// Хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе.

3. перен. Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність.

Коли який жарт надто часто повторяти, то він втратить свою сіль, се треба пам'ятати юмористам [гумористам] (Леся Українка);

Входять гості, От буйна сіль тонкої злості Розмову приправляє їм (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

– Крутиться [корчмар], мов той в'юн! – додав хтось слово пополам із сіллю (М. Чабанівський);

// Дотепні, але грубі слова та вислови.

Може б, наш український гумор обійшовся без тої нетовченої солі, що пересипає грубо всі наші часописи (Леся Українка).

4. Хімічна сполука, речовина, у якій водень кислоти повністю або частково заміщений металом.

Якщо пропускати сірководень у розчин їдкого натру, то утворюється розчинна у воді натрієва сіль сірководневої кислоти (з навч. літ.);

Мінеральні добрива на кислих ґрунтах слід вносити у формі лужних або фізіологічно лужних солей (з наук. літ.);

Підгодівля тварин солями мікроелементів, якщо їх не вистачає в кормах, зміцнює здоров'я худоби, збільшує її живу вагу (з наук.-попул. літ.);

// Просочена нашатирним спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом.

Не міг [Драгомирецький] заснути. Він вже пив валер'янку, нюхав солі – нічого не допомогло (Ю. Смолич);

Вона наливала йому валеріани [валер'янки], давала нюхальну сіль, але Обручов довго не міг заспокоїтися (З. Тулуб).

Зустріча́ти / зустрі́ти (зустрі́нути) [з] хлі́бом і сі́ллю див. зустріча́ти;

Поцура́тися хлі́ба (хлі́ба-со́лі) див. поцура́тися;

Про́симо хлі́ба-со́лі (хлі́ба та со́лі) одві́дати див. проси́ти;

(1) Самоса́дна (самооса́дна) сіль – те саме, що самоса́дка.

△ (2) Англі́йська сіль, фарм. – лікарський препарат, застосовуваний як проносний засіб; гірка сіль;

(3) Бертоле́това сіль – застаріла назва хлорату калія – кристалічний білий порошок, що розчиняється у воді і має широке застосування в хімічній промисловості та медицині.

Бертолетова сіль при нагріванні вся без залишку перетворюється у хлористий калій і кисень (з навч. літ.);

(4) Гла́уберова сіль – сіль сірчанокислого натрію, яку використовують у промисловості, медицині; мірабіліт.

Морська вода .. містить у собі так звану глауберову сіль... (Остап Вишня);

(5) Кам'яна́ сіль – мінерал, що за своїм хімічним складом є хлористим натрієм; гірська порода, що складається з цього мінералу;

(6) Ки́сла сіль – сіль, що містить водень, здатний заміщуватися металом.

Кислим називається фіксаж, до складу якого введена кисла сіль або слабка кислота (з наук. літ.);

(7) Кухо́нна сіль – те саме, що Хло́ристий на́трій (див. на́трій).

В харчовий раціон необхідно додавати кухонної солі (з навч. літ.);

(8) Сегне́това сіль – подвійна сіль винної кислоти, що має вигляд безбарвних прозорих кристалів; використовується в хімії та медицині.

◇ (9) Атти́чна сіль – дотепний насміх, витончений дотеп.

Сергій Іванович, .. вмів, як ніхто, .. несподівано підсипати аттичної солі і цим змінювати настрій співбесідників (Переклад О. Кундзича);

Відва́жити со́лі [до́бре] див. відва́жувати;

Води́ти хліб-сі́ль (хліб і сіль) див. води́ти;

Гото́вий з'ї́сти (проковтну́ти) без со́лі <�З'їв би (проковтну́в би) без со́лі> див. гото́вий;

(10) Діли́ти хліб-сіль попола́м (д) див. діли́ти;

(11) Діли́ти хліб-сіль по́рівну (д) див. діли́ти;

Діли́ти хліб-сі́ль (хліб і сіль) [на́впі́л] див. діли́ти;

Додава́ти / дода́ти со́лі (пе́рцю, со́лі та пе́рцю) див. додава́ти;

Зароби́ти на сіль до оселе́дця див. заробля́ти;

Люби́ти, як сіль в о́ці [і терни́ну в бо́ці] див. люби́ти;

Навчи́ти, почо́му (почі́м) хліб і сіль див. навча́ти;

Наси́пати со́лі на хвіст див. насипа́ти¹;

(12) Не до со́лі кому і без дод.:

а) кому-небудь байдуже до чогось, коли є інші, важливіші справи.

А вже мені не до солі, коли грають на басолі (Номис);

б) кому-небудь дуже скрутно.

– А чортові, не до солі: Хвостиком киває, Ніс скопилив, мов ґринджоли, І дверей шукає (П. Гулак-Артемовський);

Робота у мене часами .. йшла не шпарко, бо такі були справи, що було “не до солі” (Леся Українка);

– Мені тепер, як кажуть, – не до солі... Що то робить моя Одарочка? (О. Стороженко);

[Не оди́н (до́брий)] пуд (рідше ла́нтух) со́лі з'ї́сти див. з'їда́ти;

Перебива́тися з хлі́ба (з ю́шки) на во́ду (на сіль, на квас) див. перебива́тися;

Перехо́дити / перейти́ з хлі́бом [і сі́ллю] див. перехо́дити;

Подя́кувати за хліб і (за) сіль; Подя́кувати за хліб-сі́ль див. подя́кувати;

Почо́му (почі́м) хліб і сіль див. хліб;

Проковтну́ти без со́лі див. проковтну́ти;

Си́пати зайця́м со́лі на хвіст див. си́пати;

Си́пати со́лі (сіль) на ра́ну див. си́пати;

(13) Сіль землі́, книжн. – найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства, суспільства, іноді ірон.

То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Леся Українка);

– Гірники, питаєш? – Гірники, як тобі сказати, сіль землі... (М. Рудь);

– Це храм науки. Тут відвіку Справляє месу сіль землі... (С. Караванський);

На хутори не кликали [читати “Кобзар” Т. Г. Шевченка]. На хуторах жила “сіль землі”... Патріархи... (О. Ковінька);

(14) Сіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. – уживається як усталена форма застереження від зурочення.

Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський);

“Сіль тобі в очі”, – тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах);

(15) Сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)] – уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго.

– Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! – крикнув з досади Шрам .. – Сіль тобі на язик, печина в зуби! – оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п'яненька (П. Куліш);

Спаси́бі за хліб, за сіль (за хліб і сіль) див. спаси́бі;

(16) У Крим по сіль – традиційна жартівлива відповідь на запитання “куди йдеш, йдете, їдеш, їдете?”.

– Куди їдете? – запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу. – У Крим по сіль, – веселіє очима Джмелик (Григорій Тютюнник);

Хліб та (і) сіль! див. хліб;

Цура́тися / поцура́тися хлі́ба-со́лі; Цура́тися / поцура́тися хлі́ба [й со́лі] див. цура́тися;

(17) Як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці:

а) (у кого, кому) бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось.

Еге, десь Гафійка забарилась на музиках. Хай погулає дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (М. Коцюбинський);

Сіль в оча́х.

Заплакані очі [Іванихи] палали нестримним гнівом: – Ти радий здихатися моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка);

Сі́ллю в о́ку.

Городове козацтво та Січ були москвинам сіллю в оку: озброєна Гетьманщина була небезпечною країною (М. Лазорський);

б) (зі сл. люби́ти, ірон.) уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити).

Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (прислів'я);

Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці (з казки);

(18) Як сіль у воді́, зі сл. пропасти – безслідно.

– Не сунь носа, куди не треба! Роби так, щоб були всі за нами! А то пропадеш, як сіль у воді! (І. Чендей).