сіль
Аби сіль і вода, то не буде голода.
Навіть мінімальна їжа є гарантією того, що не буде голоду.
Сіль тобі в вічі, а камінь у груди.
Прокльон.
Звітрена сіль не годиться на ніщо.
Лихий чоловік невдалий до доброго діла.
Любить його, як сіль у оці, а кольку в боці.
Не любить.
Мені тепер не до соли, коли грають на басови.
Давно на Вкраїні чумаки возили сіль, та міняли, чи продавали людям. Чумак загулявся на підпитку, а на дворі пішов зливний дощ на його сіль. Коли йому хотіли перервати гуляння, щоб сказати про дощ, то він дав от таку й відповідь. Дощ змив сіль.
Недосолене на столі, а пересолене на дворі.
Недосолену страву мож досолити на столі, а пересолену викидають.
Не пересолюй, бо зіпсуєш.
Що понад міру, те не має вартости.
Не соли нічієї рани, тай твої не будуть.
Не докоряй нікому в нещастю, та й тобі ніхто не буде.
Ні з солі, ні з ролі, а з Божої волі.
Говорив чоловік, який став багатим не з продажі соли, або господарства а таки Бог йому дав так.
Став сіллю в оці.
Не терплять, зненавиділи.
Значення в інших словниках
- сіль — сіль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сіль — (кухенна) кн. натрій-хлорид, (кримська) кримка, (кам'яна) б. з. ледянка, (жарту) П. квінтесенція, головна суть <�сенс>, (землі) ІД. еліта, (нетовчена) ІД. візницькі жарти, (англійська) ІД. проносне Словник синонімів Караванського
- сіль — [с'іл'] сол'і, ор. с'іл':у, мн. сол'і, солеий Орфоепічний словник української мови
- сіль — СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- сіль — солі, ж. 1》 Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. || Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Зустрічати хлібом і сіллю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіль — cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Фразеологічний словник української мови
- сіль — ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г. Словник синонімів української мови
- сіль — Сіль, со́ли (як виняток), со́лі, сі́ллю; со́лі, со́лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сіль — СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- сіль — Сіль, со́ли ж. 1) Соль. Оце чвертку соли купив. ЗОЮР. І. 9. Хліба-соли вживати. 2) Не до соли. а) Не до того. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Ном. в) Названіе пѣсни. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20. Словник української мови Грінченка