1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сіль

солі, ж.

1》 Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін.

|| Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Зустрічати хлібом і сіллю.

Кам'яна сіль — мінерал, що за своїм хімічним складом є хлоридом натрію; гірська порода, що складається з цього мінералу.

Глауберова сіль — десятиводний сульфат натрію, що його використовують у промисловості, медицині; мірабіліт.

2》 перен. Те, що становить сутність, смисл чого-небудь.

|| Хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе.

Сіль землі — видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства.

3》 перен. Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність.

|| Дотепні, але грубі слова та вислови.

4》 Хімічна сполука, речовина, у якій Гідроґен кислоти повністю або частково заміщений металом.

|| Просочена нашатирним спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом.

Англійська сіль — семиводний сульфат магнію солоно-гіркого смаку, вживаний як проносне.

Кисла сіль — продукт неповного заміщення водню кислоти металом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіль — сіль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сіль — (кухенна) кн. натрій-хлорид, (кримська) кримка, (кам'яна) б. з. ледянка, (жарту) П. квінтесенція, головна суть <�сенс>, (землі) ІД. еліта, (нетовчена) ІД. візницькі жарти, (англійська) ІД. проносне Словник синонімів Караванського
  3. сіль — [с'іл'] сол'і, ор. с'іл':у, мн. сол'і, солеий Орфоепічний словник української мови
  4. сіль — СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. сіль — Аби сіль і вода, то не буде голода. Навіть мінімальна їжа є гарантією того, що не буде голоду. Сіль тобі в вічі, а камінь у груди. Прокльон. Звітрена сіль не годиться на ніщо. Лихий чоловік невдалий до доброго діла. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. сіль — cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Фразеологічний словник української мови
  7. сіль — ДО́ТЕП (влучний вислів із сатиричним або жартівливим відтінком), ДО́КЛАДКА діал., ВІЦ діал.; СІЛЬ розм., ПЕ́РЕЦЬ розм. (те, що надає гостроти словам, висловлюванням). Вона регоче на всю хату і відбиває всі натиски гострим яким словом, влучним дотепом (Г. Словник синонімів української мови
  8. сіль — Сіль, со́ли (як виняток), со́лі, сі́ллю; со́лі, со́лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сіль — СІЛЬ, со́лі, ж. 1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. сіль — Сіль, со́ли ж. 1) Соль. Оце чвертку соли купив. ЗОЮР. І. 9. Хліба-соли вживати. 2) Не до соли. а) Не до того. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Ном. в) Названіе пѣсни. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20. Словник української мови Грінченка