тархан
ТАРХА́Н, а, ч.
1. У період феодальної Русі – представник монгольської світської та духовної знаті, а також володар вотчини, який був звільнений від податку й користувався особливими привілеями.
Не впізнав би ніколи князь Оскольд чорнобородого тархана Ієхуду в цьому ратницькому одяганні, коли б не ота витончена рука, якою він хапливо насунув на лице шолом (Р. Іваничук);
А проте грім не пролунав над їхніми головами. Чи то каган пошкодував неопереного ще тархана, чи так аж надто поважав його, постояв, виважуючи младомладого одчайдуха важким позирком, і мовчки зник за завісою (Д. Міщенко).
2. Різновид середньовічних російських публічно-правових актів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тархан — тарха́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тархан — -а, ч. 1》 У період феодальної Русі – представник монгольської світської та духовної знаті, а також володар вотчини, який був звільнений від податку й користувався особливими привілеями. 2》 Назва феодала у тюркських народів за середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тархан — ТАРХА́Н, а, ч. У період феодальної Русі — представник монгольської світської та духовної знаті, а також володар вотчини, який був звільнений від податку й користувався особливими привілеями. Словник української мови в 11 томах