тархан
ТАРХА́Н, а, ч. У період феодальної Русі — представник монгольської світської та духовної знаті, а також володар вотчини, який був звільнений від податку й користувався особливими привілеями.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тархан — тарха́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тархан — ТАРХА́Н, а, ч. 1. У період феодальної Русі – представник монгольської світської та духовної знаті, а також володар вотчини, який був звільнений від податку й користувався особливими привілеями. Словник української мови у 20 томах
- тархан — -а, ч. 1》 У період феодальної Русі – представник монгольської світської та духовної знаті, а також володар вотчини, який був звільнений від податку й користувався особливими привілеями. 2》 Назва феодала у тюркських народів за середньовіччя. Великий тлумачний словник сучасної мови