1. Словник української мови у 20 томах

твірний

ТВІРНИ́Й, а́, е́.

1. Який утворює або на основі якого утворюється що-небудь.

2. у знач. ім. твірна́, но́ї, ж., мат. Те саме, що Твірна́ лі́нія.

Відрізки, які сполучають вершину конуса з точками кола основи, називаються твірними конуса (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твірний — твірни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. твірний — [тв'ірний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. твірний — -а, -е. 1》 Який утворює або на основі якого утворюється що-небудь. Твірна лінія мат. — лінія, що своїм рухом утворює яку-небудь поверхню. Твірна основа лінгв. — основа, від якої утворюється похідне слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. твірний — ПОЧАТКО́ВИЙ (від якого або з якого починається щось; характерний для початку якоїсь дії, якогось процесу), ВИХІДНИ́Й, ВІДПРА́ВНИ́Й, ПЕРВИ́ННИЙ, ПЕ́РШИЙ, ПЕРВОРО́ДНИЙ книжн., ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. твірний — ТВІРНИ́Й, а́, е́. 1. Який утворює або на основі якого утворюється що-небудь. ∆ Твірна́ лі́нія, мат. — лінія, що своїм рухом утворює яку-небудь поверхню. Словник української мови в 11 томах