телефон

ТЕЛЕФО́Н, ч.

1. род. а. Електричний апарат для приймання та передавання звуку на відстані за допомогою спеціальних каналів зв'язку та засобів комутації сигналів.

Прокидаюсь в незрозумілій тривозі .. Телефон дзвонить сильно і уперто. Може, яке нещастя, потоп, землетрус? (М. Коцюбинський);

Він тяжко переживав свої копійчані програші і, щоб приховати від інших хвилювання, раз у раз вискакувава з-за столу й бігав до телефона (Б. Антоненко-Давидович);

Нарешті виповнювання анкети скінчилося. Фурія звеліла Рибалкові кинути лантух і валізу в куток і йти з Андрієм геть, чекати десь там, а сама зняла трубку настільного телефона (І. Багряний);

Він мав втомлені, гарячково блискучі очі, елегантну секретарку і два телефони, які час від часу дзвеніли (В. Собко).

2. род. у. Система електричних апаратів і пристроїв, що дають змогу передавати та приймати мовлення на великій відстані.

І коли вже від тебе до мене телефон проведуть? (Леся Українка);

Телекомунікаційна революція набагато всеосяжніша і поширюється значно швидше, ніж свого часу телефон та телеграф (з наук.-попул. літ.);

Шляхи розвитку, наприклад, європейської культури мають своїми поворотними пунктами такі медіуми, як книга, телефон, радіо, кінематограф і телебачення (із журн.);

Тепер потрібно активніше будувати місцеві телефонні станції у районах та обласних центрах, щоб населення, яке бажає отримати телефон, мало змогу це зробити (з газ.).

3. род. а, розм. Номер телефонного апарата.

Вулиця така-то, номер такий-то, трамвай дев'ять. Коли потрібний телефон, то можна й це сказати (М. Хвильовий);

І знайшов адресу й телефон офісу мого товариша (із журн.);

Якщо ви не дасте мені зараз його телефон, я кладу слухавку і роблю те, що сказала шановна пані (з газ.).

4. род. а. Пристрій, що перетворює електричні коливання на звукові, використовується в системах передавання звуку на відстань.

У 1956 році на світ з'явився апарат у вигляді трубки, де в єдине ціле було зібрано телефон, мікрофон та набирач номера (з навч. літ.).

(1) Конта́ктний телефо́н – телефон якої-небудь організації, приватної особи, за яким можна одержати або передати необхідну інформацію.

Оголосили контактні телефони, за якими кожен міг повідомити прізвище не лише прямих учасників [путчу] (Б. Олійник);

(2) Мобі́льний (стільнико́вий) телефо́н – портативний телефонний апарат для з'єднання абонентів через мережу мобільного (стільникового) зв'язку.

Український мобільний телефон зроблено з американських та японських деталей. Українське в ньому – програмне забезпечення. Виробництво найпростішої моделі – дуже дешеве (з Інтернету);

Група британських учених сьогодні оголосила результати дослідження впливу радіовипромінювання на здоров'я людини. Як випливає з заяви, опублікованої під егідою відомства Національного Радіологічного захисту Великобританії (National Radiological Protection Board), немає ніякого свідчення тому, що радіовипромінювання стільникових телефонів наносить шкоду здоров'ю людини (з наук.-попул. літ.);

Контрабандну партію мобільних телефонів і плазмових телевізорів вилучили співробітники СБУ спільно з працівниками митниці. Цей крам намагалися провезти через пропускний пункт Шегині, Мостиської митниці (із журн.);

З середини дев'яностих років XX ст. настав час перших бутиків, іномарок і мобільних телефонів (з газ.);

В Японії, ПІвденній Кореї стільниковими телефонами користуються більше 90% родин (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. телефон — телефо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. телефон — [теилеифон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. телефон — син. толя. син. дисковий: трактор. мобільний: дебільник, мобіл, мобіла, мобільник, труба, трубка. Словник жарґонної лексики української мови
  4. телефон — -у, ч. 1》 Вид електрозв'язку, що дає змогу передавати і приймати мовлення на відстань за допомогою електричних сигналів (що передаються дротами) або радіосигналів. 2》 Апарат із сигнальним дзвінком і трубкою для розмов за допомогою такого виду зв'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. телефон — телефо́н (від теле... і ...фон) 1. Пристрій (частина телефонної трубки, яку прикладають до вуха), що перетворює електричні коливання на звукові. 2. Система електричних апаратів і пристроїв для телефонного зв’язку. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. телефон — Пристрій для передавання звуків (головним чином мови) на віддаль; основними частинами т. є: мікрофон, що перетворює звуки на електричні сигнали, телефонний капсуль, або гучномовець, який здійснює зворотню операцію, клавіатура (або диск номеронабирача)... Універсальний словник-енциклопедія
  7. телефон — ви́сі́ти на телефо́ні. Постійно або подовгу телефонувати; займати телефон. Петлюра висів на телефоні в палаці цукрового магната Терещенка (Ю. Смолич); Грицай висів на телефоні, але з міста ніхто не відповідав. Зв’язок перервано (В. Конвісар). Фразеологічний словник української мови
  8. телефон — ТЕЛЕФО́Н (апарат із сигнальним пристроєм і трубкою для розмов по дротах); ТАКСОФО́Н (автоматичний апарат для загального користування). Час від часу дзвонив польовий телефон, і капітан Сидорчук нервово хапав трубку (Ю. Словник синонімів української мови
  9. телефон — Телефо́н, -на; -фо́ни, -нів. Говори́ти телефо́ном (а не по телефо́ну) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. телефон — ТЕЛЕФО́Н, у, ч. 1. Вид електрозв’язку, що дає змогу передавати та приймати мовлення на великій відстані по дротах. І коли вже від тебе до мене телефон проведуть? (Л. Укр., V, 1956, 113); Недавно я подзвонив телефоном до одного знайомого артиста. Словник української мови в 11 томах