телефон
ТЕЛЕФО́Н, у, ч.
1. Вид електрозв’язку, що дає змогу передавати та приймати мовлення на великій відстані по дротах.
І коли вже від тебе до мене телефон проведуть? (Л. Укр., V, 1956, 113);
Недавно я подзвонив телефоном до одного знайомого артиста. Жіночий голос одповів мені, що артиста нема вдома (Рильський, Веч. розмови, 1964, 132);
Корнієнко стояв біля столу.., розмовляв з кимось по телефону (Тют., Вир, 1964, 308).
2. Апарат із сигнальним дзвінком і трубкою для розмов за допомогою такого виду зв’язку.
Прокидаюсь в незрозумілій тривозі.. Телефон дзвонить сильно і уперто. Може, яке нещастя, потоп, землетрус? (Коцюб., II, 1955, 407);
[Таня:] Така досада — зіпсувався телефон. Вже скільки разів намагалась подзвонити — і все марно (Собко, П’єси, 1958, 105);
[Дубина:] Дозвольте, професоре Кравченко, записати номери ваших телефонів (Мороз, П’єси, 1959, 159).
Телефо́н-автома́т — телефонний апарат для загального користування, який включається, коли вкинути в нього монету певної вартості.
◊ Ви́сі́ти на телефо́ні див. ви́сі́ти;
Не зла́зити з телефо́ну див. зла́зити¹.
3. розм. Номер телефонного апарата.
Значення в інших словниках
- телефон — телефо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- телефон — [теилеифон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- телефон — ТЕЛЕФО́Н, ч. 1. род. а. Електричний апарат для приймання та передавання звуку на відстані за допомогою спеціальних каналів зв'язку та засобів комутації сигналів. Прокидаюсь в незрозумілій тривозі .. Телефон дзвонить сильно і уперто. Словник української мови у 20 томах
- телефон — син. толя. син. дисковий: трактор. мобільний: дебільник, мобіл, мобіла, мобільник, труба, трубка. Словник жарґонної лексики української мови
- телефон — -у, ч. 1》 Вид електрозв'язку, що дає змогу передавати і приймати мовлення на відстань за допомогою електричних сигналів (що передаються дротами) або радіосигналів. 2》 Апарат із сигнальним дзвінком і трубкою для розмов за допомогою такого виду зв'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- телефон — телефо́н (від теле... і ...фон) 1. Пристрій (частина телефонної трубки, яку прикладають до вуха), що перетворює електричні коливання на звукові. 2. Система електричних апаратів і пристроїв для телефонного зв’язку. Словник іншомовних слів Мельничука
- телефон — Пристрій для передавання звуків (головним чином мови) на віддаль; основними частинами т. є: мікрофон, що перетворює звуки на електричні сигнали, телефонний капсуль, або гучномовець, який здійснює зворотню операцію, клавіатура (або диск номеронабирача)... Універсальний словник-енциклопедія
- телефон — ви́сі́ти на телефо́ні. Постійно або подовгу телефонувати; займати телефон. Петлюра висів на телефоні в палаці цукрового магната Терещенка (Ю. Смолич); Грицай висів на телефоні, але з міста ніхто не відповідав. Зв’язок перервано (В. Конвісар). Фразеологічний словник української мови
- телефон — ТЕЛЕФО́Н (апарат із сигнальним пристроєм і трубкою для розмов по дротах); ТАКСОФО́Н (автоматичний апарат для загального користування). Час від часу дзвонив польовий телефон, і капітан Сидорчук нервово хапав трубку (Ю. Словник синонімів української мови
- телефон — Телефо́н, -на; -фо́ни, -нів. Говори́ти телефо́ном (а не по телефо́ну) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)