телефонний

ТЕЛЕФО́ННИЙ, а, е. Прикм. до телефо́н.

Його погляд.. спинився на телефонному апараті (Досв., Вибр., 1959, 224);

Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку (Довж., І, 1958, 285);

Бойчак помітив на стіні телефонний провід і пішов за ним у бічну нішу, де сидів телефоніст, притиснувши до вуха трубку (Кучер, Голод, 1961, 116);

В кабінеті різко задзеленчав телефонний дзвінок (Донч., VI, 1957, 327);

Телефонний номер;

// Який здійснюється за допомогою телефону.

Телефонний зв’язок з штабом батальйону обірвався. Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Трубл., І, 1955, 43);

Хвилинку вагалась [Олена] та й не могла далі чекати, поки закінчать телефонну розмову. Підійшла до Марини (Головко, І, 1957, 473);

// Признач. для зв’язку за допомогою телефонів.

На проспекті Леніна в місті Миколаєві височить новий 4-поверховий будинок. У ньому розмістилася міжміська телефонна станція (Рад. Укр., 14.I 1965, 4).

Телефо́нна кни́жка; Телефо́нний дові́дник — покажчик номерів телефонів окремих осіб, установ, підприємств і т. ін.

∆ Телефо́нний крос див. крос.