1. Словник української мови у 20 томах

терно

ТЕ́РНО¹, а, с., розм., рідко.

Те саме, що те́рен.

Сухо шаруділо обабіч дороги кучеряве колюче терно (М. Стельмах);

Та урве собі чорноє терно (Сл. Б. Грінченка).

ТЕ́РНО², невідм., с., заст.

Шерстяна тканина, перев. чорного кольору, схожа на кашемір.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терно — те́рно 1 іменник середнього роду те́рен рідко те́рно 2 іменник середнього роду шерстяна тканина арх. Орфографічний словник української мови
  2. терно — Те́рно. Стажування. Власть церковна взяла в терно лиш трох волоских компетентів, а о Русинах, котрі тут в першій лінії мали право, навіть не згадала (Б., 1895, 6, 2). Українська літературна мова на Буковині
  3. терно — I -а, с., зах. Те саме, що терен. II невідм., с., заст. Шерстяна тканина, перев. чорного кольору, схожа на кашемір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. терно — ТЕ́РНО¹, а, с., розм., рідко. Те саме, що те́рен. Сухо шаруділо обабіч дороги кучеряве колюче терно (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 769); Та урве собі чорноє терно (Сл. Гр.). ТЕ́РНО², невідм., с., заст. Шерстяна тканина, перев. чорного кольору, схожа на кашемір. Словник української мови в 11 томах
  5. терно — Терно, -на с. Ягода терна. Та урве собі чорноє терно. Гол. IV. 76. Словник української мови Грінченка