терти

ТЕ́РТИ, тру, треш; мин. ч. тер, ла, ло; наказ. сп. три, тріть; недок., кого – що.

1. Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні.

Хлопець то червоніє, то біліє, він тремтячою рукою тре чоло (Б. Грінченко);

Старий чиновник розгублено забігав по килиму, .. тре скроні (О. Довженко);

// Такими ж рухами очищати що-небудь від бруду, різних нашарувань і т. ін.

Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (І. Нечуй-Левицький);

Тимко не міг спати, чув усе, що вона робила: виносила надвір воду, терла ганчіркою підлогу (Григорій Тютюнник);

// Розтирати тіло людини або яку-небудь його частину.

Так мене б'є [масажист], так лупить і тре, що я аж зуби часом стискаю з болю (М. Коцюбинський);

Положили ми того чоловіка, роздягли усього як єсть і давай снігом терти (Г. Хоткевич);

// Піддавати механічній дії; м'яти.

Що їй [шкурі] мук .. завдають! І крутять, і вертять, і пруть, .. і труть (П. Гулак-Артемовський);

Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях (І. Нечуй-Левицький).

2. Подрібнювати що-небудь на тертці.

Це вона тре хрін на тертці (Ю. Яновський);

Терти моркву;

// Натискуючи на що-небудь, подрібнювати його на найдрібніші часточки, перетворювати в суцільну масу; розтирати.

Василько сидів долі та тер мак до куті (М. Коцюбинський);

[Ярчук:] Я тут, розумієш, зайнятий. Гірчицю примусили терти (І. Микитенко);

Вставати дуже не хотілося, але вставали одразу, і хлопці зразу ж бралися до роботи – терти фарбу (О. Іваненко).

3. Очищати волокно на терниці від костриці.

– Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці..? (І. Нечуй-Левицький);

Згадалося – тоді ж під повіткою, як терли прядиво, як же він Зіньці й наказував, щоб нікому ні словечка (А. Головко);

* У порівн. Деруть горла неспокійні деркачі. “Че-че-че! Сьвру!..” Немов хтось невтомний тре льонок на тисячах манюсіньких терниць (Ю. Збанацький).

4. також без дод. Спричиняти біль, пошкодження шкіри внаслідок частого дотику (про тісний або грубий одяг, взуття тощо).

Суконний комір тер шию (М. Коцюбинський);

Ми – на коні .. І карабінка тре плече в огні безсонної погоні (В. Сосюра).

5. розм., рідко. Викликати хворобливі відчуття, дошкуляти.

Одного разу цілий такий день я перебула надворі. Увечері щось мене тре, мне, руки і ноги судомить, усю докупи зводить, а голова так кругом і ходить (Панас Мирний);

Ніколи єго [його] зуби не боліли, ані ніяка слабість не терла, і через ціле життє [життя] не бачив він коло себе ворожки (В. Стефаник).

(1) Те́рти ру́ки – проводити кілька разів долонею по долоні, виражаючи радість, хвилювання тощо.

Батюшка стояв і, не знаючи, що казати, тер руки (Панас Мирний);

Ставало помітно, як інспектор починав нервуватися, терти собі руки (С. Васильченко);

(2) Те́рти сірни́к (сірники́) – провести сірником по вкритій сіркою поверхні, щоб запалити його.

Мати її .. терла сірники й ніяк не могла засвітити світла (В. Земляк).

◇ (3) Дні те́рти, рідко – вести жалюгідне життя; животіти.

Не живе, а тільки дні тре (Номис);

(4) Мо́ркву те́рти кому – глузувати, кепкувати з кого-небудь; уїдливо дошкуляти комусь.

Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія, всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на свойого [свого] (І. Франко).