терти

Витирати, натирати, протирати, обтирати, перетирати, (тіло) розтирати, (шкіру) шмугляти, (підлогу) шарувати; (у пальцях) м'яти; (руки) затирати; (- чобіт) СОВ. муляти, тиснути, гризти.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

терти — те́рти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
терти — I видраювати, видряпувати, витирати, вичерсувати, вишатирювати, вишкрібати, вишкрябувати, вишмуглювати, вишмулювати, драїти, дряпати, надраювати, натирати, нашатирювати, нашмуглювати, нашмулювати, скребти, шарувати, шатирити, шкрябати, шмугляти, шмуляти, черсати, чистити II див. м'яти Словник синонімів Вусика
терти — [тертие] тру, треш, треимо, треите; нак. три, тр'іт' Орфоепічний словник української мови
терти — ТЕ́РТИ, тру, треш; мин. ч. тер, ла, ло; наказ. сп. три, тріть; недок., кого – що. 1. Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні. Хлопець то червоніє, то біліє, він тремтячою рукою тре чоло (Б. Словник української мови у 20 томах
терти — Тру, треш, недок. 1. Говорити. Досить вже мені терти про свої проблеми, давай краще подумаємо, як їх вирішити. 2. Мати справи з кимось. Терти з кимось про оборутку. Словник сучасного українського сленгу
терти — тру, треш; мин. ч. тер, терла, терло; наказ. сп. три, тріть; недок., перех. 1》 Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні. || Такими ж рухами очищати що-небудь від бруду, різних нашарувань і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
терти — мо́ркву те́рти кому. Глузувати, кепкувати з кого-небудь; уїдливо дошкуляти комусь. Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія, всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на свойого (свого) (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
терти — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок. Словник синонімів української мови
терти — Те́рти, тру, треш, тре; тер, те́рла, те́рли; те́ртий; три, тріть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
терти — ТЕ́РТИ, тру, треш; мин. ч. тер, ла, ло; наказ. сп. три, тріть; недок., перех. 1. Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні. Словник української мови в 11 томах
терти — Те́рти, -тру, -треш гл. 1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Луб. Терти табаку. Шейк. 2) Тереть, потирать. Тре собі руки. Рудч. Ск. II. 75. 3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. Чуб. І. 251. дні те́рти. Словник української мови Грінченка