терпіти

(що) витримувати, зносити, толерувати, допускати, миритися з чим; (від кого) зазнавати образ <�кривди>, (від чого) зазнавати шкоди <�злигоднів>; (нужду) зазнавати чого; (з ч. не i>чого</i) не допускати, (кого) не переносити, не полюбляти, с. ненавидіти, дихати чортом на; (за що) страждати, мучитися.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  2. терпіти — Терпі́ти, -плю́, те́рпи́ш, те́рпля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. терпіти — [теирп’ітие] -пл'у, терпиеш/-пиш, терпиемо/-пиемо, терпиетеи/-пиете, терпл'ат'/ -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. терпіти — Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати) Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. терпіти — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. терпіти — терпі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. терпіти — Добре здоровому вчити хорого терпіти. Легко говорити, та не так легко перебути якусь прикрість. Терпи, козаче, атаманом будеш. За твоє терпіння надгорода прийде. Терпи, язичку, будеш їсти паляничку. Мовчи то й скористаєш. Терпи тіло, щось хотіло. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. кого, що. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (І. Словник української мови у 20 томах
  9. терпіти — терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. терпіти — Терпіти, -плю, -пиш гл. Терпѣть, переносить. Да вже ж мені докучило сюю терплячи муку. Мет. 259. Словник української мови Грінченка