терпіти

Добре здоровому вчити хорого терпіти.

Легко говорити, та не так легко перебути якусь прикрість.

Терпи, козаче, атаманом будеш.

За твоє терпіння надгорода прийде.

Терпи, язичку, будеш їсти паляничку.

Мовчи то й скористаєш.

Терпи тіло, щось хотіло.

Сам собі лиха напитав.

Хто терпен, той спасен.

До спасення душі треба розкаяння і терпінь.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпіти — (що) витримувати, зносити, толерувати, допускати, миритися з чим; (від кого) зазнавати образ <�кривди>, (від чого) зазнавати шкоди <�злигоднів>; (нужду) зазнавати чого; (з... Словник синонімів Караванського
  2. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  3. терпіти — Терпі́ти, -плю́, те́рпи́ш, те́рпля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. терпіти — [теирп’ітие] -пл'у, терпиеш/-пиш, терпиемо/-пиемо, терпиетеи/-пиете, терпл'ат'/ -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. терпіти — Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати) Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. терпіти — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. терпіти — терпі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. кого, що. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (І. Словник української мови у 20 томах
  9. терпіти — терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. терпіти — Терпіти, -плю, -пиш гл. Терпѣть, переносить. Да вже ж мені докучило сюю терплячи муку. Мет. 259. Словник української мови Грінченка