терпіти

ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок.

1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.).

Левко терпів усю напасть, і хоч як було старий Макуха його лає і коренить, то він усе мовчить та знай-таки робить своє діло (Кв.-Осн., II, 1956, 257);

У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (Н.-Лев., II, 1956, 318);

Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити, А ще краще, пане-брате, Ні чинить, ні зазнавати (Гр., І, 1963, 123);

Сонце б’є в очі. Ми спочатку терпимо, кліпаємо очима, а далі повертаємось до сонця спинами (Ю. Янов., II, 1958, 48);

Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (Гончар, Таврія, 1952, 16);

// тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін.

Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Шевч., І, 1963, 32);

Терпіла [пані], поки була на руках дитинка, а вмерла дитинка, втекла (Вовчок, VI, 1956, 301);

— Не вбивайся, Супруне. Більше твого люди терпіли, більше твого мучились (Стельмах, II, 1962, 136);

// Миритися з чим-небудь неприємним, важким, сподіваючись на краще.

Сказав товаришам, що тікати вже роздумав і що рішив терпіти до кінця. А сам тільки й жив, що надією на скору втечу (Хотк., II, 1966, 103);

// розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання.

— Як вам жалування вирвати з повіткому? Не одержували ж за три місяці? — Інші й півроку терплять (Стельмах, II, 1962, 98);

// від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін.

Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Мирний, І, 1954, 244);

— Зосталась я сама, ні з ким слова промовити. Тільки на його втішаюся мовчки, хоч знаю, за що й од кого терплю (Барв., Опов.., 1902, 273);

// від чого. Зазнавати шкоди.

Є певні сорти культур, які менше терплять від нематоди, і їх ширше слід запроваджувати (Шкідн. поля.., 1949, 10);

В окремі роки дерева дуже терплять від посухи, бо опадів на рік буває всього 340-350 міліметрів (Хлібороб Укр., 7, 1965, 30).

Терпі́ти ава́рію — псуватися внаслідок несправності якогось механізму, машини, зіткнення транспортних засобів підчас руху тощо.

Полтава, Харків, Київ — і тиха Біла Церква, де терпів аварію найближчий по номеру локомотив (Еллан, II, 1958, 11);

Терпі́ти нужду́ (зли́дні, неста́тки і т. ін.) переживати скрутне матеріальне становище.

Жила собі удова коло Києва.. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Вовчок, І, 1955, 287);

[Річард:] Так, мрія нас вела за океан, до неї ми крізь пущі пробивались, для неї ми терпіли тяжкі злидні (Л. Укр., III, 1952, 93).

◊ Терпі́ти крах — зазнавати невдачі, провалу, катастрофи в якійсь справі.

Вороги Радянського Союзу намагалися й намагаються підірвати дружбу народів. Та вони завжди терпіли крах (Рад. Укр., 25.XI 1956, 2);

Терпі́ти пора́зку — не мати успіху в якомусь заході, зазнавати невдачі.

На мить того [Кульчицького] проймає неясний здогад, що він, не розбираючись у механіці керівництва й планування, переносить оцю механіку, як на кальку, і на людську душу, і тому нерідко терпить поразки (Стельмах, II, 1962, 320).

2. перех. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось.

— Ти не можеш бути нашим громадянином, а неналежного до громади громада й терпіти у себе не схоче! (Фр., VI, 1951, 52);

[Кай Летіцій:] На бенкетах Кріспінових, се правда, нема смаку правдивого; і сам я ті бенкети терплю, як обов’язок (Л. Укр., II, 1951, 360);

— Нечувано! — обурювався Масло. — На зборах терплять хулігана (Хижняк, Невгамовна, 1961, 19);

// Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане.

— Ти нам будеш цілу годину розповідати про свої плани. Чому ми маємо терпіти твою уїдливу балаканину (Досв., Вибр., 1959, 223);

// також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, недоліків і т. ін.

Там-то, матінко, нечупара, там-то ледащо! Всі молодиці дивують, як він терпів їй (Коцюб., І, 1955, 32);

// тільки 3 ос., перев. із запереч, част. не. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось.

Ідейне виховання людей не терпить кампанійщини. Воно повсякчас повинно бути в центрі уваги кожної партійної організації (Рад. Укр., 11.IX 1962, 1).

Як земля́ те́рпить кого? — як можна миритися з існуванням на світі такої (поганої, лихої, недоброї) людини?

— Як вас тільки жінка й земля терплять? — Якось уже терплять, — по-дурному засміявся управитель (Стельмах, І, 1962, 583).

3. перех., із запереч. част. не, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, почувати неприязнь, відразу до когось, чогось.

— Таж і по сонці всі ходять! — не вдержалась-таки Дарка, хоч знала, що мати не терпить «язикатих» (Л. Укр., III, 1952, 632);

— В моїм ділі, — додав він трохи згодом, — я не терплю якоїсь іншої ініціативи, крім моєї власної (Смолич, І, 1958, 64);

Ставши поміж козаками великим паном, Пампушка вже не терпів, щоб йому перебаранчав хтось у будь-якому ділі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35).

Не терпі́ти [на́віть] слі́ду (ду́ху і т. ін.) чийого — дуже не любити, ненавидіти когось.

— Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я.. не терплю його сліду (Н.-Лев., І, 1956, 89);

— Я навернувся б туди [в школу], але учитель навіть духу мого не терпить (Стельмах, І, 1962, 487);

Терпі́ти не мо́жу (не міг і т. ін.) кого, що або з інфін. — дуже не люблю, не переношу.

— Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! — гримнув лікар, хоч у занімілої Гаїнки й сльози на очах не видно було (Гр., II, 1963, 480);

Він терпіти не міг систематично студіювати граматику нової для нього мови (Сам., II, 1958, 395);

Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Стельмах, І, 1962, 126).

4. неперех., розм. Страждати, мучитися.

Нестор здіймив [здійняв] капелюх і почав прощатися… Був дуже блідий, як полотно.. Він терпів (Коб., III, 1956, 260);

Чого даром сидіти? Краще за народ терпіти, щоб не лаяли і діти дармоїдом, лінюхом (Мак., Вибр., 1954, 434);

— Я повинна дивитись, як чадо моє найдорожче В морі блукає, терпить,до краю підземного сходить, З Турном змагатися мусить (Зеров, Вибр., 1966, 329);

// від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось важке, неприємне.

— Може, хоч на старість не прийдеться до кривавого поту робити, терпіти од холоду й голоду та од літньої спеки палючої! (Мирний, І, 1949, 146);

Марксизм учить нас, що дрібнобуржуазні маси неминуче, поки існує капіталізм, терпітимуть від антидемократичних привілеїв.. (Ленін, 20, 1971, 125);

// від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немощів і т. ін.

Дід Гарасим ждав смерті. Він терпів на дихавицю, на безсонницю, на старече вичерпання сил (Фр., IV, 1950, 182);

З перших днів свого існування на землі людина, як і всяка інша істота, терпить від тяжких хвороб (Лікар. рослини.., 1958, 11);

Там, де автонапування відсутнє, треба розробити точний графік напування.., щоб худоба не терпіла від спраги (Рад. Укр., 14.ХІ 1956, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпіти — (що) витримувати, зносити, толерувати, допускати, миритися з чим; (від кого) зазнавати образ <�кривди>, (від чого) зазнавати шкоди <�злигоднів>; (нужду) зазнавати чого; (з... Словник синонімів Караванського
  2. терпіти — Терпі́ти, -плю́, те́рпи́ш, те́рпля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. терпіти — [теирп’ітие] -пл'у, терпиеш/-пиш, терпиемо/-пиемо, терпиетеи/-пиете, терпл'ат'/ -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. терпіти — Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати) Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. терпіти — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. терпіти — терпі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. терпіти — Добре здоровому вчити хорого терпіти. Легко говорити, та не так легко перебути якусь прикрість. Терпи, козаче, атаманом будеш. За твоє терпіння надгорода прийде. Терпи, язичку, будеш їсти паляничку. Мовчи то й скористаєш. Терпи тіло, щось хотіло. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. кого, що. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (І. Словник української мови у 20 томах
  9. терпіти — терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. терпіти — Терпіти, -плю, -пиш гл. Терпѣть, переносить. Да вже ж мені докучило сюю терплячи муку. Мет. 259. Словник української мови Грінченка