1. Великий тлумачний словник сучасної мови

терпіти

терпі́ти

терплю, терпиш; мн. терплять; недок.

1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.).

|| тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін.

|| Миритися з чим-небудь неприємним, тяжким, сподіваючись на краще.

|| розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання.

|| від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін.

|| від чого. Зазнавати шкоди.

2》 перех. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось.

|| Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане.

|| також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, вад і т. ін.

|| тільки 3 ос., перев. із запереч. част. не. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось.

3》 перех., із запереч. част. не, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, відчувати неприязнь, відразу до когось, чогось.

Терпіти не можу (не міг і т. ін.) кого, що або з інфін. — дуже не люблю, не переношу.

4》 неперех., розм. Страждати, мучитися.

|| від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось тяжке, неприємне.

|| від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немочі і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпіти — терпі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. терпіти — (що) витримувати, зносити, толерувати, допускати, миритися з чим; (від кого) зазнавати образ <�кривди>, (від чого) зазнавати шкоди <�злигоднів>; (нужду) зазнавати чого; (з... Словник синонімів Караванського
  3. терпіти — [теирп’ітие] -пл'у, терпиеш/-пиш, терпиемо/-пиемо, терпиетеи/-пиете, терпл'ат'/ -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. терпіти — Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати) Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. кого, що. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (І. Словник української мови у 20 томах
  6. терпіти — Добре здоровому вчити хорого терпіти. Легко говорити, та не так легко перебути якусь прикрість. Терпи, козаче, атаманом будеш. За твоє терпіння надгорода прийде. Терпи, язичку, будеш їсти паляничку. Мовчи то й скористаєш. Терпи тіло, щось хотіло. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. терпіти — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. терпіти — Терпі́ти, -плю́, те́рпи́ш, те́рпля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  10. терпіти — Терпіти, -плю, -пиш гл. Терпѣть, переносить. Да вже ж мені докучило сюю терплячи муку. Мет. 259. Словник української мови Грінченка