терпіти

ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм., ПЕРЕТРИВА́ТИ розм., ВДЕ́РЖАТИ (УДЕ́РЖАТИ) розм. рідко, ВИ́ДИХАТИ розм. рідко, ВИ́ТРИВАТИ діал.; ДОТРИ́МАТИСЯ, ДОДЕ́РЖАТИСЯ (до певного часу); ПЕРЕВАРИ́ТИ розм., ПЕРЕТРАВИ́ТИ розм. (перев. з запереч. н е — важко, через силу переносити кого-, що-небудь). — Недок.: витри́мувати, виде́ржувати, зно́сити, перено́сити, вите́рплювати, перете́рплювати, пережива́ти, терпі́ти, вино́сити, дотри́муватися, доде́ржуватися, перева́рювати, перетра́влювати. Раїса чує, що ноги її не витримають, ось-ось підігнуться (М. Коцюбинський); Його залізне тіло витримувало й не таку біганину (Ю. Яновський); Її змучене, помарніле лице скинулось на лице людини, що видержала важку хворобу (І. Нечуй-Левицький); Хай на Сибір засилають, — Ми всі тортури знесем! (пісня); Минуло стільки літ у самоті... Не вірила, що можна у житті Таке перенести, Таке перетерпіти... (Л. Забашта); Там батько.. Не витерпів лихої долі, Умер на панщині! (Т. Шевченко); Багато всякого лиха та горя довелося йому (Шевченкові) пережити на своєму віку (Панас Мирний); Вона сього не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб нею так поневіряв той чоловік (І. Франко); За те, що син тебе кохає, Що внук матусенькою зве, — Вона усе перестраждає, Вона усе переживе (М. Гірник); Мою любов я тільки їй (Україні) віддам! За муки всі, що винесла в неволі (В. Сосюра); — Ми спільно перетривали тисячні пригоди і негоди (І. Франко); "Пустіть!.. кричить Рябко: — не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!.." (П. Гулак-Артемовський); Цілий тиждень Сергій провалявся в бараку, ледве видихав (Г. Коцюба); Йому ще байдуже, але бідна Настя навряд чи витримає (М. Коцюбинський); Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували; ..Всилу додержались, поки робота Знову у полі відкрилась (І. Манжура); Не переварюю я Масла, дуже він масний, гумовий, а от не впіймав за руку — не тягни до буку, як каже закарпатець Михайло (А. Хижняк); — Страх не люблю ябед, просто не перетравлюю їх зовсім (М. Чабанівський).

МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев. докоряючи собі, звинувачуючи себе в чомусь); ТОМИ́ТИСЯ, МАРУ́ДИТИСЯ розм. (зазнавати моральних мук, нудьгуючи); МА́ЯТИСЯ (переживати моральні муки від неспокою, думок тощо); ТЕРПІ́ТИ розм., ПОТЕРПА́ТИ розм., ГИ́БІТИ діал. (перев. від холоду, голоду, спраги тощо); ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ розм. (від ран, болю, перебуваючи під гнітом; втративши волю, права і т. ін.); ПРОПАДА́ТИ (в неволі, в'язниці тощо). — Док.: зму́читися, заму́читися, змордува́тися, поги́нути, поги́бнути, з'ї́стися. Мучились люди, стогін стояв у приміщенні. Той просить води, той щось белькоче, лається в маячінні (О. Гончар); (Сербин:) Довго я таїв своє кохання, довго мучився (С. Васильченко); Коли під час роботи я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко); — Ой дівчино, дай нам, серце, Водиці напитись. Годі згагою у полі Козакам томитись! (П. Куліш); — Брате мій, з тобою Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась (Т. Шевченко); Вирватися з Каносси — здолати недолю! Доволі вона конала в цих мурах, пильнована сторожовими псами Матільди (П. Загребельний); — Нащо ж ти вбив її (дружину), нащо, коли так гинеш за нею? — погукнула на його Варка (Марко Вовчок); Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ Божий, Мусить погибати (Т. Шевченко); Наталя катується над своєю біографією. Ну що тут ще напишеш? (Ю. Збанацький); Так до пуття й не поладнавши з власною совістю, Мирослава каралася постійним ляком, що заповзав у неї все глибше й дужче (М. Олійник); Скінчив (Самсон), умовк і зсунув брови темні, Немов картавсь, що видав таємницю (Леся Українка); Катерина догорала, як свічечка. Уже тиха стала, не кидалася, не гризлася нічим: її заспокоїла любов людей (Г. Хоткевич); Я терзався кілька днів і врешті надумав викласти всі свої почуття до неї на папері (В. Минко); Але коминарчука з листом не було, і Рифка з'їдалася сама в собі (І. Франко); Марина не знала, як догодити, як власкавити чоловіка, що завжди дома нудьгує, марудиться, не найде собі місця, не держиться хати (К. Гордієнко); — Без тебе я не жив, а маявся: чи справлю хоч трохи своє діло — біжу до тебе (Г. Квітка-Основ'яненко); Нестор здіймив капелюх і почав прощатися... Був дуже блідий, як полотно.. Він терпів (О. Кобилянська); За Свиридихою тюпав Сидорчук. Він потерпав. Мінився в лиці. Важко дихав. Упрівав і ввесь аж лиснів від рясного поту (Ю. Бедзик); Ламались, мінялись лінії фронту, знемагали в битвах бійці (Я. Баш); Я знемагавсь від ран вогневих, В болотах жовту воду пив, Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (М. Рильський); (Андрій:) Ні, я не можу розрізнитися з тобою, нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. (М. Кропивницький). . — Пор. 1. поневіря́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпіти — терпі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. терпіти — (що) витримувати, зносити, толерувати, допускати, миритися з чим; (від кого) зазнавати образ <�кривди>, (від чого) зазнавати шкоди <�злигоднів>; (нужду) зазнавати чого; (з... Словник синонімів Караванського
  3. терпіти — [теирп’ітие] -пл'у, терпиеш/-пиш, терпиемо/-пиемо, терпиетеи/-пиете, терпл'ат'/ -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. терпіти — Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати) Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. кого, що. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (І. Словник української мови у 20 томах
  6. терпіти — Добре здоровому вчити хорого терпіти. Легко говорити, та не так легко перебути якусь прикрість. Терпи, козаче, атаманом будеш. За твоє терпіння надгорода прийде. Терпи, язичку, будеш їсти паляничку. Мовчи то й скористаєш. Терпи тіло, щось хотіло. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. терпіти — терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. терпіти — Терпі́ти, -плю́, те́рпи́ш, те́рпля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  10. терпіти — Терпіти, -плю, -пиш гл. Терпѣть, переносить. Да вже ж мені докучило сюю терплячи муку. Мет. 259. Словник української мови Грінченка