терпіти

ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок.

1. кого, що. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.).

У Кайдашихи виступили сльози на очах, защеміло коло серця, але вона мусила мовчати й терпіти (І. Нечуй-Левицький);

Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити, А ще краще, пане-брате, Ні чинить, ні зазнавати (Б. Грінченко);

Сонце б'є в очі. Ми спочатку терпимо, кліпаємо очима, а далі повертаємось до сонця спинами (Ю. Яновський);

Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар);

// без дод. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін.

Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Т. Шевченко);

Терпіла [пані], поки була на руках дитинка, а вмерла дитинка, втекла (Марко Вовчок);

– Не вбивайся, Супруне. Більше твого люди терпіли, більше твого мучились (М. Стельмах);

// Миритися з чим-небудь неприємним, важким, сподіваючись на краще.

Сказав товаришам, що тікати вже роздумав і що рішив терпіти до кінця. А сам тільки й жив, що надією на скору втечу (Г. Хоткевич);

// розм. Чекати на що-небудь без ремствування, нарікання.

– Як вам жалування вирвати з повіткому? Не одержували ж за три місяці? – Інші й півроку терплять (М. Стельмах);

// від кого. Зазнавати прикростей, образ, утисків і т. ін.

Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний);

– Зосталась я сама, ні з ким слова промовити. Тільки на його втішаюся мовчки, хоч знаю, за що й од кого терплю (Ганна Барвінок);

// від чого. Зазнавати шкоди.

В окремі роки дерева дуже терплять від посухи, бо опадів на рік буває всього 340–350 міліметрів (з наук. літ.).

2. кого – що. Миритися з існуванням, наявністю кого-, чого-небудь; поблажливо ставитися до когось, чогось.

– Ти не можеш бути нашим громадянином, а неналежного до громади громада й терпіти у себе не схоче! (І. Франко);

[Кай Летіцій:] На бенкетах Кріспінових, се правда, нема смаку правдивого; і сам я ті бенкети терплю, як обов'язок (Леся Українка);

– Нечувано! – обурювався Масло. – На зборах терплять хулігана (А. Хижняк);

// Довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане.

– Ти нам будеш цілу годину розповідати про свої плани. Чому ми маємо терпіти твою уїдливу балаканину (Олесь Досвітній);

// також кому. Вибачливо ставитися до чиїхось провин, недоліків і т. ін.

Там-то, матінко, нечупара, там-то ледащо! Всі молодиці дивують, як він терпів їй (М. Коцюбинський);

// тільки 3 ос., перев. із запереч., част. не. Не допускати наявності, можливості чого-небудь або бути несумісним із чимось.

Сторож Ісмаїл, знаючи, що лікар не терпить собаки у дворі, бив її всім, що траплялось йому напохваті (Б. Антоненко-Давидович).

3. кого, що із запереч. част. не, розм. Дуже не любити кого-, чого-небудь, почувати неприязнь, відразу до когось, чогось.

– Таж і по сонці всі ходять! – не вдержалась-таки Дарка, хоч знала, що мати не терпить “язикатих” (Леся Українка);

– В моїм ділі, – додав він трохи згодом, – я не терплю якоїсь іншої ініціативи, крім моєї власної (Ю. Смолич);

Ставши поміж козаками великим паном, Пампушка вже не терпів, щоб йому перебаранчав хтось у будь-якому ділі (О. Ільченко).

4. розм. Страждати, мучитися.

Нестор здіймив [здійняв] капелюх і почав прощатися... Був дуже блідий, як полотно .. Він терпів (О. Кобилянська);

Чого даром сидіти? Краще за народ терпіти, щоб не лаяли і діти дармоїдом, лінюхом (О. Маковей);

– Я повинна дивитись, як чадо моє найдорожче В морі блукає, терпить,до краю підземного сходить, З Турном змагатися мусить (М. Зеров);

// від чого. Зазнавати прикростей, злигоднів і т. ін., переживати щось важке, неприємне.

– Може, хоч на старість не прийдеться до кривавого поту робити, терпіти од холоду й голоду та од літньої спеки палючої! (Панас Мирний);

// від чого, діал. на що. Страждати від хвороби, немощів і т. ін.

Дід Гарасим ждав смерті. Він терпів на дихавицю, на безсонницю, на старече вичерпання сил (І. Франко);

З перших днів свого існування на землі людина, як і всяка інша істота, терпить від тяжких хвороб (з наук. літ.).

Як земля́ те́рпи́ть див. земля́.

◇ Нести́ (терпі́ти і т. ін.) оби́ду див. нести́;

(1) Не терпі́ти [на́віть] слі́ду (ду́ху) чийого – дуже не любити, ненавидіти кого-небудь.

– Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я .. не терплю його сліду (І. Нечуй-Левицький);

– Я навернувся б туди [в школу], але учитель навіть духу мого не терпить (М. Стельмах).

(2) Терпі́ти ава́рію – псуватися внаслідок несправності якогось механізму, машини, зіткнення транспортних засобів підчас руху тощо.

Полтава, Харків, Київ – і тиха Біла Церква, де терпів аварію найближчий по номеру локомотив (В. Еллан-Блакитний);

(3) Терпі́ти не мо́жу (міг і т. ін.) кого, що або з інфін. – дуже не люблю, не переношу.

Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! – гримнув лікар, хоч у занімілої Гаїнки й сльози на очах не видно було (Б. Грінченко);

Він терпіти не міг систематично студіювати граматику нової для нього мови (В. Самійленко);

Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (М. Стельмах);

(4) Терпі́ти нужду́ (зли́дні, неста́тки і т. ін.)переживати скрутне матеріальне становище.

Жила собі удова коло Києва .. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок);

[Річард:] Так, мрія нас вела за океан, до неї ми крізь пущі пробивались, для неї ми терпіли тяжкі злидні (Леся Українка).

◇ (5) Нужду́ терпі́ти – те саме, що З нуждо́ю би́тися (див. би́тися).

Жила собі удова коло Києва. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок);

(6) Терпі́ти крах – зазнавати невдачі, провалу, катастрофи в якійсь справі;

(7) Терпі́ти пора́зку – не мати успіху в якомусь заході, зазнавати невдачі.

На мить того [Кульчицького] проймає неясний здогад, що він, не розбираючись у механіці керівництва й планування, переносить оцю механіку, як на кальку, і на людську душу, і тому нерідко терпить поразки (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терпіти — терпі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. терпіти — (що) витримувати, зносити, толерувати, допускати, миритися з чим; (від кого) зазнавати образ <�кривди>, (від чого) зазнавати шкоди <�злигоднів>; (нужду) зазнавати чого; (з... Словник синонімів Караванського
  3. терпіти — [теирп’ітие] -пл'у, терпиеш/-пиш, терпиемо/-пиемо, терпиетеи/-пиете, терпл'ат'/ -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. терпіти — Терпіти (потерпіти), страждати (постраждати), зазнавати (зазнати) Дієслову терпіти (потерпіти) надають іноді більшого функціонального значення, ніж те випливає з мовної традиції: «Україна дуже потерпіла під час німецько-фашистської навали». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. терпіти — Добре здоровому вчити хорого терпіти. Легко говорити, та не так легко перебути якусь прикрість. Терпи, козаче, атаманом будеш. За твоє терпіння надгорода прийде. Терпи, язичку, будеш їсти паляничку. Мовчи то й скористаєш. Терпи тіло, щось хотіло. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. терпіти — терплю, терпиш; мн. терплять; недок. 1》 перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. терпіти — ВИ́ТРИМАТИ (знайти в собі сили перебути стан великого фізичного або морального напруження, болю, несприятливих умов і т. ін.), ВИ́ДЕРЖАТИ, ЗНЕСТИ́, ПЕРЕНЕСТИ́, ВИ́ТЕРПІТИ, ПЕРЕТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕЖИ́ТИ, ІСТЕРПІ́ТИ, ПЕРЕСТРАЖДА́ТИ, ВИ́НЕСТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. терпіти — Терпі́ти, -плю́, те́рпи́ш, те́рпля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. терпіти — ТЕРПІ́ТИ, терплю́, те́рпиш; мн. те́рплять; недок. 1. перех. і неперех. Стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах
  10. терпіти — Терпіти, -плю, -пиш гл. Терпѣть, переносить. Да вже ж мені докучило сюю терплячи муку. Мет. 259. Словник української мови Грінченка