тикання

ТИ́КАННЯ¹, я, с.

Дія за знач. ти́кати¹ 1–3, 5 й ти́катися¹ 1.

ТИ́КАННЯ², я, с.

Дія за знач. ти́кати².

Анна почулася в душі враженою тиканням несимпатичної дівчини. Вони були вправді в однаковім віці, але... (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тикання — ти́кання 1 іменник середнього роду встромлювання ти́кання 2 іменник середнього роду звертання на 'ти' Орфографічний словник української мови
  2. тикання — I -я, с. Дія за знач. тикати I 1-3), 5) й тикатися I 1). II -я, с. Дія за знач. тикати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тикання — Ти́кання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. тикання — ТИ́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. ти́кати¹ 1-3, 5 й ти́катися¹ 1. ТИКАННЯ, я, с. Дія за знач. тикати. Анна почулася в душі враженою тиканням несимпатичної дівчини. Вони були вправді в однаковім віці, але… (Коб., II, , ). Словник української мови в 11 томах
  5. тикання — Тикання, -ня с. 1) Втыканіе, тыканіе. 2) Разговоръ на «ты». Словник української мови Грінченка