тисячний

ТИ́СЯЧНИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику ти́сяча 1.

Тисячну з початку року плавку видано вчора на печі № 1 першого мартенівського цеху Макіївського заводу (з газ.).

2. Який складається з тисячі яких-небудь одиниць.

– Нас уже не може задовольнити той тисячний загін козаків, який нам досі пощастило зібрати, – вів далі Потьомкін, прихильно зазираючи у вічі Головатому (С. Добровольський);

// Який складається з величезної кількості кого-, чого-небудь, який обчислюється тисячами.

Вони стояли перед тисячним натовпом (Ю. Яновський);

Дощ напускався, крапотів наче з ясного неба. Зашумів понад лісом, наближався тисячним кришталевим шерхотом (О. Гончар);

Найкращою порою року в Чорноморському заповіднику є рання весна, коли сюди прибувають тисячні зграї птахів і повітря сповнюється невгамовним пташиним співом (з наук.-попул. літ.).

3. Численний, незліченний.

Він, мов справжній суддя слідчий, не переставав тягти з нього жили тисячними питаннями (І. Франко);

Я очі розплющу – і тисячні очі Засяють зі мною, мов краплі роси (А. Малишко);

Тисячні факти і події власного життя, потрапляючи до творчого горнила письменника [І. Франка], виходили звідти уже узагальнені, типізовані (з наук. літ.).