тиша

ТИ́ША, і, ж.

1. Стан, коли де-небудь немає звуків, шуму.

Навкруги тиша; скрізь ясно: з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише (Марко Вовчок);

Зненацька Софія кинулась. В нічній тиші виразно загуло з міської башти: бов!.. се північ (Леся Українка);

Орлюк оглянувся навколо – станції нема. Тиша. Така тиша, що в нього задзвеніло у вухах (О. Довженко);

// Відсутність розмов, мовчанка.

Шестірний призро глянув на Жука і, посунувши руки в кишені, заходив по хаті. Настала тиша (Панас Мирний);

Біля стола, накритого червоним полотнищем, стояв Бондаренко і стиха стукотів олівцем об скло, закликаючи до тиші (А. Головко);

Між людьми запала тиша: відверте повідомлення Оксена приголомшило їх (Григорій Тютюнник);

// Відсутність руху, шумливої метушні.

В тиші, на селі, ходячи по хатах, гуляючи по садку, по степу, він усе думав про Ольгу (І. Нечуй-Левицький);

У селі теж залягла тиша, подвір'я позаростали бур'янами, мешканців звідси було евакуйовано в тил (О. Гончар);

Коли ми найманою хурою їхали пристанційним присілком – здавалось, все вимерло. Така тиша буває тоді, коли всі селяни виїздять на жнива (Олесь Досвітній).

2. Стан у природі, коли зовсім немає вітру; безвітряна погода.

І тиша – наче кожнісінький листочок, кожнісінька билиночка спочива (Марко Вовчок);

Тихо. І земля, і вода, і повітря – все поснуло. Однак та нічна тиша повна всякими згуками (М. Коцюбинський);

// Відсутність великих хвиль на морі; штильова погода.

Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі (Леся Українка);

Вітер ущух; несподівана тиша лягає на море (М. Зеров).

3. перен. Душевний спокій, умиротворіння.

Іноді, втомлений гнівним і жагучим сарказмом своїх рядків, кобзар жадав тиші і м'якої ніжності ліричних поезій (З. Тулуб);

– Спокій, тиша, достаток – ось що для людини треба (О. Гончар).

4. Відсутність ворожнечі, сварок, зіткнень, бойових дій; затишшя.

Важко працювати без критики, не бадьорить, не підтримує тиша, що навкруги (М. Коцюбинський);

Гарматна канонада поступово замовкла, і нарешті настала врочиста тиша – мир (Я. Качура);

Для мене, немовляти, це була первозданна тиша світу, для вдумливих дорослих антракт після увертюри XIX століття (Б. Антоненко-Давидович).

(1) Глуха́ ти́ша – цілковита тиша, повне безгоміння.

Сто разів страшнішою від усякого шелесту була для нього та мертва, глуха тиша, що залягала в'язницю (І. Франко);

Стояла глуха тиша. Люди міркували – хто і як поведе збори (К. Гордієнко);

(2) Дзвінка́ ти́ша – майже повна тиша, коли здається, що дзвенить у вухах.

І ось раптом, в сій дзвінкій тиші, почув він тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! (М. Коцюбинський);

– Перший час я почував себе так, ніби мені було проколото вуха. Дзвінка тиша гір здавалася мені вічною мовчанкою пекла (Ю. Яновський);

(3) Ме́ртва (моги́льна, гробова́, смерте́льна, німа́ і т. ін.) ти́ша – повна, абсолютна тиша.

Тричі стукаю в двері, стукаю і, затаївши віддих, прислухаюсь. Але за замкненими дверима – мертва тиша (П. Колесник);

Почув [Марусяк] нараз звуки серед могильної тиші... Це були кроки... (Г. Хоткевич);

Їхали мовчки серед настороженої, гробової тиші (Григорій Тютюнник);

Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (М. Коцюбинський);

Смертельна тиша опанувала весь будинок (В. Собко);

Над майданом, над головами принишклого натовпу, залягла тяжка гробова тиша (Д. Бедзик);

(4) Первозда́нна ти́ша – абсолютна, глибока тиша.

Густий брязкіт наповнював первозданну тишу степів (Н. Рибак);

Перерива́ти / перерва́ти мовча́ння (мовча́нку, ти́шу, па́узу і т. ін.) див. перерива́ти¹;

(5) Смерте́льна ти́ша – цілковита тиша.

Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (М. Коцюбинський);

Смертельна тиша опанувала весь будинок (В. Собко);

(6) Цви́нтарна ти́ша – мертва, зловісна, моторошна тиша; тихо, як на цвинтарі.

Могилки, порослі бур'янами, похилені хрести, спалені дерева і якась особлива цвинтарна тиша неприємно вразили Корольова (А. Шиян);

Місяць уже зайшов: незабаром світатиме. Раніше, саме в цей час, співали б півні, а тепер стоїть цвинтарна тиша: порізали півнів, поїли курей (А. Дімаров).

◇ Рва́ти пові́тря (ти́шу) див. рва́ти;

Рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу) див. рі́зати.