товариш

ТОВА́РИШ, а, ч.

1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник.

Еней Евандрові сказав: “Хоть ти і Грек, та цар правдивий, Тобі латинці вороги; Я твій товариш буду щирий, Латинці і мені враги” (І. Котляревський);

Зажурились чумаченьки, Тяжко зажурились. “Благослови, отамане, Коло села стати, Та понесем товариша В село причащати” (Т. Шевченко);

[Жірондист:] Чи він мене прийняв би товаришем з собою у дорогу? [Жінка:] Я думаю. А то й спитати можна (Леся Українка);

Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, але потім почав роздумуватися – і взяли його сумніви (Г. Хоткевич);

// Член якого-небудь товариства.;

// перен. Про того, хто є супутником людини або про те, що супроводжує її в діях, діяльності.

А тим часом із діброви Козак виїзжає [виїжджає]; Під ним коник вороненький Насилу ступає. “Ізнемігся, товаришу! Сьогодні спочинем: Близько хата, де дівчина ворота одчинить” (Т. Шевченко);

Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові... (М. Коцюбинський);

Бурха вал за валом; слухаєш та мариш; Кида човном вітер, мій лихий товариш... (П. Грабовський);

Перед кожним із нас кулемет, що розстрілює ворога в дим, наш товариш і брат наш “максим” (В. Сосюра);

// перев. з означ. або по чому. Людина, зв'язана із іншими спільною професією, місцем роботи, навчання, службою в армії і т. ін.; колега.

Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Т. Шевченко);

Десятий рік тому пішов, як батько вирядив його з двору у город з письмом [листом] до знайомого товариша по службі (Панас Мирний);

– Вам обом буде веселіше в мене. Ви ж, здається, товариші по школі; разом вчились (І. Нечуй-Левицький);

Кілька машин під'їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко);

І знов Західна Україна, кордон німецький. Дні в тиші, і по полку товариші (В. Сосюра);

// Людина, що посідає рівне з іншими становище в суспільстві, колективі.

[Неофіт-раб:] Мені казав товариш-раб, що десь над Тібром .. є табор потайний рабів-повстанців (Леся Українка).

2. Людина, зв'язана з ким-небудь дружбою, щирий друг, приятель.

Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш! (прислів'я);

Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко);

Хто ж не мріє мати вірного товариша й самому бути таким! (О. Гончар);

* У порівн. Остапові стало жалко Соломію .. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш (М. Коцюбинський).

3. Людина, ідейно зв'язана з іншими людьми, яка разом з ними бере участь у спільній справі, боротьбі; соратник, однодумець.

– Гонять мене, як хижого звіра, Марусе, – промовив Кармель. – Вже три дні й чотири ночі никаю, не зупиняючись... товаришів розпустив... (Марко Вовчок).

4. іст. Про людину соціалістичного суспільства, про громадянина колишнього СРСР.

Юнак, як і багато хто з чехів, досить вільно говорив по-російському. – Правду каже радянський товариш, що тоті [капіталістичні] підприємства з них [чехів] жили витягували. Було таке, витягували. Але всіх не витягли, ще й для нас залишилось (О. Гончар);

// Про представника певної радянської установи, підприємства.

Раз приїхав із району один товариш читати лекцію: “Релігія – опіум” (Григорій Тютюнник).

5. іст. Уживалось перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до радянського чи партійного середовища.

– От добре, що ти прийшов! – привіталася вчителька. – Наші [[товариші]] задумали мітинг скликати. Візьми – 26 хлопців, біжи по селу й скликай всіх на сходку (К. Гриб);

– Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко (О. Довженко);

// Перед прізвищем, іменем, званням і т. ін. чи без згадування прізвища, імені, звання і т. ін., а також у звертанні – з тим же значенням.

Гнат бере стакан в руки .. і говорить, відкашлявшись: – За від'їзд нашого дорогого товариша Дороша (Григорій Тютюнник);

Товариш Данило поїхав до Дніпра, де готувалося нічну експедицію (Ю. Яновський);

– Я теж вважаю, товаришу Смирнов, що треба втрутитись, – сказав грузин (А. Головко);

– Як ідуть тут кілька полків маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії майор (О. Гончар).

6. заст. У назвах звань і посад – помічник, заступник.

Замриборщ, підсміюючись, підходить до Мірошниченка, здоровкається: – Послали, Свириде Яковлевичу, по вашу душу. – Негайно, кажуть, привозь – і ніякої гайки. – Хто сказав? – Товариш голови повіткому (М. Стельмах).

7. у сполуч. з прикм. бунчуковий або значковий, іст. Назва старшинського звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст.

Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду, що його прапрадід Лошак служив колись за бунчукового товариша у якомусь козачому полку (Панас Мирний);

// без прикм. Скорочена назва цього звання.

Добре господарство було у пана Антона Головатого, колишнього товариша і отамана Кущівського куреня (С. Добровольський);

У 1624–1626 рр. в Києві, крім лаврської, працювала друкарня товариша Війська Запорізького Тимофія Вербицького (з наук.-попул. літ.).

(1) Това́риш по неща́стю – той, хто потрапив у біду, у безвихідно-скрутне становище так само, як і інші; Щи́рий друг (това́риш, при́ятель) див. друг.

△ (2) Бунчуко́вий това́риш, іст. – представник бунчукового товариства, який вводився у цей стан гетьманським універсалом і був першим після полковника.

Основним обов'язком бунчукових товаришів було йти в похід безпосередньо при гетьмані (“під гетьманським бунчуком”), а в мирний час – виконувати доручення гетьмана та брати участь у посольствах (з наук. літ.);

(3) Значко́вий това́риш, іст. – представник нижчої категорії значного військового товариства – козацької верхівки Гетьманщини 17–18 ст.

Значкові товариші йшли в похід під значком полку, якому підлягали в судовому та адміністративному порядку (з наук. літ.);

Звання значкового товариша надавав полковник, згодом Генеральна військова канцелярія (з навч. літ.);

– Пам'ятаючи твою, пане значковий товаришу, вдачу до благочесних справ, покірно просимо тебе нас вислухати (Д. Білий);

(4) Това́риш прокуро́ра, заст. – помічник, заступник прокурора.

Товариш прокурора все затискав уста та закочував очі, як жертва (М. Коцюбинський).