товариш
ТОВА́РИШ, а, ч.
1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник.
Еней Евандрові сказав: «Хоть ти і Грек, та цар правдивий, Тобі латинці вороги; Я твій товариш буду щирий, Латинці і мені враги» (Котл., І, 1952, 202);
Зажурились чумаченьки, Тяжко зажурились. «Благослови, отамане, Коло села стати, Та понесем товариша В село причащати» (Шевч., І, 1963, 253);
[Жірондист:] Чи він мене прийняв би товаришем з собою у дорогу? [Жінка:] Я думаю. А то й спитати можна (Л. Укр., II, 1951, 183);
Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, але потім почав роздумуватися — і взяли його сумніви (Хотк., II, 1966, 103);
// Член якого-небудь товариства;
// перен. Про того, хто є супутником людини або про те, що супроводжує її в діях, діяльності.
А тим часом із діброви Козак виїзжає [виїжджає]; Під ним коник вороненький Насилу ступає. «Ізнемігся, товаришу! Сьогодні спочинем: Близько хата, де дівчина ворота одчинить» (Шевч., І, 1963, 7);
Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові… (Коцюб., І, 1955, 182);
Бурха вал за валом; слухаєш та мариш; Кида човном вітер, мій лихий товариш … (Граб., І, 1959, 253);
Перед кожним із нас кулемет, що розстрілює ворога в дим, наш товариш і брат наш «максим» (Сос., І, 1957, 492);
// перев. з означ. або по чому. Людина, зв’язана із іншими спільною професією, місцем роботи, навчання, службою в армії і т. ін.; колега.
Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч., II, 1953, 182);
Десятий рік тому пішов, як батько вирядив його з двору у город з письмом [листом] до знайомого товариша по службі (Мирний, III, 1954, 184);
— Вам обом буде веселіше в мене. Ви ж, здається, товариші по школі; разом вчились (Н.-Лев., VII, 1966, 50);
Кілька машин під’їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (Довж., І, 1958, 332);
І знов Західна Україна, кордон німецький. Дні в тиші, і по полку товариші (Сос., II, 1958, 440);
// Людина, що посідає рівне з іншими становище в суспільстві, колективі.
[Неофіт-раб:] Мені казав товариш-раб, що десь над Тібром.. є табор потайний рабів-повстанців (Л. Укр., II, 1951, 238).
Това́риш по неща́стю — той, хто потрапив у біду, у безвихідно-скрутне становище так само, як і інші.
2. Людина, зв’язана з ким-небудь дружбою, щирий друг, приятель.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш! (Укр.. присл.., 1955, 217);
Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (Довж., І, 1958, 65);
Хто ж не мріє мати вірного товариша й самому бути таким! (Гончар, Бригантина, 1973, 55);
*У порівн. Остапові стало жалко Соломію.. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш (Коцюб., І, 1955, 367).
3. Людина, ідейно зв’язана з іншими людьми, яка разом з ними бере участь у спільній справі, боротьбі; соратник, однодумець.
Безсилий поодинці, робітник, об’єднавшись із своїми товаришами, стає силою.. (Ленін, 2, 1969, 89);
— Гонять мене, як хижого звіра, Марусе, — промовив Кармель. — Вже три дні й чотири ночі никаю, не зупиняючись… товаришів розпустив… (Вовчок, І, 1955, 362);
— Поспішайте ховати товариша нашого, славного бійця революції!.. (Довж., І, 1958, 57).
4. Про людину нового, соціалістичного суспільства, про радянську людину.
— І воскреснемо ми, — сказав Щорс. — ..Пройдемо за Леніним достойними, простими товаришами (Довж., І, 1958, 188);
Будь-які репресії проти товаришів за те, що вони є інакомислячими в тих чи інших питаннях, вирішених партією, недопустимі (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 78);
Юнак, як і багато хто з чехів, досить вільно говорив по-російському. — Правду каже радянський товариш, що тоті [капіталістичні] підприємства з них [чехів] жили витягували. Було таке, витягували. Але всіх не витягли, ще й для нас залишилось (Гончар, III, 1959, 425);
// Про представника певної радянської установи, підприємства.
Раз приїхав із району один товариш читати лекцію: «Релігія — опіум» (Тют., Вир, 1964, 174).
5. Уживається перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого радянського чи партійного середовища.
— Що нам потрібно в першу чергу? Якнайтісніше зв’язатися з масами. Так нас учить товариш Ленін (Головко, II, 1957, 465);
— Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко (Довж., І, 1958, 166);
// Перед прізвищем, іменем, званням і т. ін. чи без згадування прізвища, імені, звання і т. ін., а також у звертанні — з тим же значенням.
Гнат бере стакан в руки.. і говорить, відкашлявшись: — За від’їзд нашого дорогого товариша Дороша. Хай він чесно служить на благо нашої Батьківщини! (Тют., Вир, 1964, 207);
Товариш Данило поїхав до Дніпра, де готувалося нічну експедицію (Ю. Янов., II, 1958, 196);
— Я теж вважаю, товаришу Смирнов, що треба втрутитись, — сказав грузин (Головко, II, 1957, 530);
— Як ідуть тут кілька полків маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії майор (Гончар, III, 1959, 207);
Пождіть, пождіть, товариші, ще будем їсти й пити, Коли б ви нам допомогли капіталістів бити (Тич., І, 1957, 70).
6. заст. У назвах звань і посад — помічник, заступник.
Замриборщ, підсміюючись, підходить до Мірошниченка, здоровкається: — Послали, Свириде Яковлевичу, по вашу душу. — Негайно, кажуть, привозь — і ніякої гайки. — Хто сказав? — Товариш голови повіткому (Стельмах, II, 1962, 129).
∆ Това́риш прокуро́ра див. прокуро́р.
7. у сполуч. з прикм. бунчуковий або значковий, іст. Назва старшинського звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст.
Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду, що його прапрадід Лошак служив колись за бунчукового товариша у якомусь козачому полку (Мирний, III, 1954, 259);
// без прикм. Скорочена назва цього звання.
Добре господарство було у пана Антона Головатого, колишнього товариша і отамана Кущівського куреня (Добр., Очак. розмир, 1965, 28);
У 1624-1626 рр. в Києві, крім лаврської, працювала друкарня товариша Війська Запорізького Тимофія Вербицького (Наука.., 1, 1970, 16).
Значення в інших словниках
- товариш — това́риш іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- товариш — Друг, приятель, ур. брат, побратим, ф. панібрат; (духом) однодумець, споборник, (у ділі) співучасник, компаньйон, партнер, (на службі) колеґа, (в дорозі) супутник; (прокурора) Б. З. заступник, помічник; (низовий) ІС. СІЧОВИК. Словник синонімів Караванського
- товариш — див. друг; пан Словник синонімів Вусика
- товариш — [товариеш] -ша, ор. -шеим, м. (на) -шеив'і/-шу, мн. -ш'і, -ш'іў два товариеш'і Орфоепічний словник української мови
- товариш — ТОВА́РИШ, а, ч. 1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. Словник української мови у 20 томах
- товариш — Хто всім товариш, той нікому не товариш. Товариша для всіх вдають із себе тільки нещирі люди. Приповідки або українсько-народня філософія
- товариш — син. аміго, дружбан, друган, кадр, керя, корефан, кореш, кумпель. Словник жарґонної лексики української мови
- товариш — 1) козак Запорозького Війська; 2) цеховий майстер; 3) жовнір певної хоругви Словник застарілих та маловживаних слів
- товариш — -а, ч. 1》 Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. || Член якого-небудь товариства. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- товариш — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
- товариш — Това́риш, -ша, -шеві, -шем, на -шеві або на -шу чи на -ші, -ва́ришу! -риші́, -ші́в, -ша́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)