товариш

Значення в інших словниках

1. товариш — това́риш іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. товариш — Друг, приятель, ур. брат, побратим, ф. панібрат; (духом) однодумець, споборник, (у ділі) співучасник, компаньйон, партнер, (на службі) колеґа, (в дорозі) супутник; (прокурора) Б. З. заступник, помічник; (низовий) ІС. СІЧОВИК. Словник синонімів Караванського
3. товариш — див. друг; пан Словник синонімів Вусика
4. товариш — [товариеш] -ша, ор. -шеим, м. (на) -шеив'і/-шу, мн. -ш'і, -ш'іў два товариеш'і Орфоепічний словник української мови
5. товариш — ТОВА́РИШ, а, ч. 1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. Словник української мови у 20 томах
6. товариш — Хто всім товариш, той нікому не товариш. Товариша для всіх вдають із себе тільки нещирі люди. Приповідки або українсько-народня філософія
7. товариш — син. аміго, дружбан, друган, кадр, керя, корефан, кореш, кумпель. Словник жарґонної лексики української мови
8. товариш — -а, ч. 1》 Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. || Член якого-небудь товариства. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. товариш — ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. Словник синонімів української мови
10. товариш — Това́риш, -ша, -шеві, -шем, на -шеві або на -шу чи на -ші, -ва́ришу! -риші́, -ші́в, -ша́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. товариш — ТОВА́РИШ, а, ч. 1. Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. Словник української мови в 11 томах