топлений
ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до топи́ти¹.
Піл під стінкою, брудний – страх! Під другою – коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (А. Тесленко);
Сива пелена диму висіла під сволоком, у корчмі було холодно і вогко, як у давно не топленому житлі (П. Кочура);
// то́плено, безос. пред.
У нас не холодно .. Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня. Тепер у мене ще не топлено, а вже 12°!! (Леся Українка).
ТО́ПЛЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до топи́ти².
Матвій чув цю теплу кров дитини своєї, і вона пекла його твердізні мозолі, як топлена мідь (У. Самчук);
// у знач. прикм. М'який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення.
Молода, білоголова красуня відчула, що могла б змусити кожного з них випити жбан топленої смоли, не те що горілки (Іван Ле).
ТО́ПЛЕНИЙ³, а, е.
Дієпр. пас. до топи́ти³.
Обернувшись, комишанець побачив над собою смачне, повнощоке обличчя дядька Івана, його очі, переповнені чорним іскристим сміхом. Топлений, та не втоплений, вбиваний, та не вбитий... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- топлений — то́плений 1 дієприкметник про піч; обігрітий опаленням — про приміщення то́плений 2 дієприкметник м'який внаслідок нагрівання то́плений 3 дієприкметник якого топили у воді Орфографічний словник української мови
- топлений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до топити I. || топлено, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до топити II. || у знач. прикм. М'який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення. Топлене масло. III -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до топити III. Великий тлумачний словник сучасної мови
- топлений — То́пле́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- топлений — ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти¹. Піл під стінкою, брудний — страх! Під другою — коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (Тесл. Словник української мови в 11 томах