1. Словник української мови в 11 томах

топлений

ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти¹.

Піл під стінкою, брудний — страх! Під другою — коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (Тесл., З книги життя, 1949, 146);

Сива пелена диму висіла під сволоком, у корчмі було холодно і вогко, як у давно не топленому житлі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390);

// то́плено, безос. присудк. сл.

У нас не холодно.. Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня. Тепер у мене ще не топлено, а вже 12°!! (Л. Укр., V, 1956, 218).

ТО́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти²;

// у знач. прикм. М’який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення.

Молода, білоголова красуня відчула, що могла б змусити кожного з них випити жбан топленої смоли, не те що горілки (Ле, Наливайко, 1957, 239).

То́плене ма́сло — масло, приготовлене за допомогою топлення, нагрівання звичайного масла і виділення з нього залишків сметани.

Привітавшись, заходилась [Меланія] разом з Онуфрієм викладати заховане під сидінням добро: горщик з топленим маслом,.. кошик з яйцями у січці, обгорнені шматтям слоїки з варенням, бідон з медом і ще якісь пакуночки та пакунчата (Вільде, Сестри.., 1958, 457).

ТО́ПЛЕНИЙ³, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти³.

Обернувшись, комишанець побачив над собою смачне, повнощоке обличчя дядька Івана, його очі, переповнені чорним іскристим сміхом. Топлений, та не втоплений, вбиваний, та не вбитий… (Гончар, Бригантина, 1973, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топлений — то́плений 1 дієприкметник про піч; обігрітий опаленням — про приміщення то́плений 2 дієприкметник м'який внаслідок нагрівання то́плений 3 дієприкметник якого топили у воді Орфографічний словник української мови
  2. топлений — ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до топи́ти¹. Піл під стінкою, брудний – страх! Під другою – коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (А. Словник української мови у 20 томах
  3. топлений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до топити I. || топлено, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до топити II. || у знач. прикм. М'який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення. Топлене масло. III -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до топити III. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. топлений — То́пле́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)