топтатися

ТОПТА́ТИСЯ, топчу́ся, то́пчешся, недок.

1. Переступати з ноги на ногу.

Дме патлатий у трубу, надувся, топчеться ногами, як коняка в топчаку, й веселим оком підморгує танцюрам (С. Васильченко);

Хазяїн важко злазить із полу й починає, як ведмідь, топтатися по соломі, весь час про щось бубонячи (Г. Епік);

Хвилину топтався матрос на місці, не знаючи,що робити (С. Голованівський);

// безос. Ходити по чомусь, наступати на щось.

– Насте, – обурився дід, – чи не собаки завелися у нас під столом? То все по ногах топталося, а це вже кусається... (О. Гончар);

// розм. Ходити, пересуватися з місця на місце на невеликому просторі.

Деякі [гості] топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон, перебирали книжечки (С. Васильченко);

Актори і статисти соромливо топчуться вкупі коло дверей (Ю. Яновський).

2. коло (біля) кого – чого, розм. Крутитися (у 3 знач.), проявляючи турботу про кого-, що-небудь.

Біля нього [Оксена] топчеться запнута у чорну хустку Олена (Григорій Тютюнник);

Гнат провинливо щось мурмотів, топтався коло жінки, не знав, що порадити і як вгамувати її (К. Гордієнко);

// ірон., жарт. Залицятися до когось.

[Храпко (до Явдохи):] Тільки побачу я його у своєму дворі, тільки дійде до мене чутка, що він топчеться біля тебе – не жалкуй тоді на мене, як доведеться тобі черницею вік спокутувати... (Панас Мирний).

3. розм. Перебувати де-небудь без діла; товктися (у 5 знач.), стовбичити, стирчати.

– Не звик я в чотирьох стінах топтатись та хатніх клопотів слухати, – казав дід Улас Марині (Панас Мирний);

Неохоче розходилися люди, довго ще топталися на курній вулиці, димили люльками, про щось глухо гомоніли (М. Чабанівський).

4. Пас. до топта́ти.

На подвір'я двоповерхового будинку, до якого топталися дороги з усіх кінців міста протягом трьох років, зійшлися [студенти] значно раніше шостої години (В. Бабляк);

Закривавлених, розтерзаних, замучених спрагою, гнали їх [полонянок] .. з України на Крим. Топталася краса, честь, кохання, над усім панувала сваволя та культ кривавих брутальних ханів (О. Гончар).

◇ (1) Топта́тися (тупцюва́ти, тупцюва́тися, ту́пцятися, товкти́ся) на [одно́му] мі́сці – не просуватися вперед, не мати жодних досягнень у якійсь справі; не розвиватися, не вдосконалюватися.

Ми ж тиждень вже нівроку на місці топчемось, братва, вперед ані півкроку (П. Дорошко);

Тупцювали на одному місці, товкли воду в ступі, переливали з пустого в порожнє, намагалися дійти до істини, а істина лежала десь поза межами кімнати, в якій засідали ці люди (П. Загребельний);

Народне мистецтво не тупцюється на місці, а безперервно збагачується новими сюжетами, різноманітною інтерпретацією їх (із журн.);

Останні півроку дехто почав говорити, що завод, мовляв, тупцяється на місці (Ю. Шовкопляс);

Правда, робив він цеє непроворно, мляво, довго, або товчеться на одному місці, – шкрябається, як курка лапою, або стоїть – потилицю чухає, поки надумається, що робить (Грицько Григоренко);

Тупцюва́ння на мі́сці.

Учений не має права жити минулою справою, вважати науковий ступінь самоціллю. Тупцювання на місці – це ознака застою, занепаду ученого (із журн.).