торгувати

ТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. без прям. дод. Провадити торгівлю, мати торгові відносини з ким-небудь; професіонально займатися торгівлею.

– Я родом з острова Пароса і вже давненько торгую в Росії (І. Нечуй-Левицький);

Пан Куценко років 25 –30 був волосним писарем, а жінка його торгувала бакалією (Б. Грінченко);

– Не вперше ми [купці] їздимо цим шляхом, як і батьки наші, діди й прадіди, з добром усяким – торгувати, з мечем – захищати межі (С. Скляренко);

// Відпускати товар покупцям.

Кав'ярня торгувала сьогодні добре (М. Коцюбинський);

З великою натугою Юля закінчила десять класів і на запитання батьків, чи хоче вчитися, відповіла, що жадає на вокзалі торгувати сельтерською водою (Григорій Тютюнник);

// Бути відчиненим для торгівлі.

Торгують магазини, кіоски, чайні... (Остап Вишня).

2. без прям. дод., перен. Давати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження за гроші; діставати з чогось матеріальну вигоду.

По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? (Т. Шевченко);

Знаючи красі своїй ціну, вона торгувала нею (Панас Мирний).

3. що, заст. Збираючись купити що-небудь, добиватися зниження ціни; виторговувати.

Оттак наварнякала наша Маруся, що трохи й сам Василь їй у вічі не насміявсь; ще то добре, що не чула сього Олена, торгуючи у перекупки шпильки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Певно баба має гроші, та лише таїться з тим, бо все вешталась по ярмарку та торгувала підсвинка... (М. Коцюбинський).

◇ (1) Ли́хом торгува́ти – наживатися на чужому горі, нещасті.

Коли хочеш, сину, знать, Де лучче лихом торговать, Іди ти в Січ (Т. Шевченко);

(2) Торгува́ти ви́трішками – грайливо, весело поглядати, задивлятися на кого-небудь, кокетувати з кимось.

Не мальовані вони красуні, не модниці, не вертихвістки, зубів не продають, витрішками не торгують (Ю. Шовкопляс);

(3) Торгува́ти зуба́ми – сміятися, глузувати з кого-, чого-небудь.

– А ти чого зубами торгуєш? Тут про діло балакають! (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торгувати — торгува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. торгувати — Крамарювати, гендлювати, базарювати, ярмаркувати, з. купцювати; (чим) продавати що; (що) КУПУВАТИ, виторговувати; п-к -УЮЧИЙ, що торгує, звиклий <�радий, ставши> торгувати, зайнятий торгівлею, торгівець, крамар, о. виставивши на продаж. Словник синонімів Караванського
  3. торгувати — Десять раз торгуй, а раз купуй. Торговля на Україні в послідних трьох століттях була переважно в руках жидів, які нераз дуже ошукували хліборобів на цінах, з того росло й недовіря до жидів і нахил торгуватися з торговцем за всяку річ. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. торгувати — (-ую, -уєш) недок.; крим. Красти; здійснювати крадіжки. БСРЖ, 592; СЖЗ, 100; ЯБМ, 2, 422. Словник жарґонної лексики української мови
  5. торгувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Провадити торгівлю, мати торгові відносини з ким-небудь; професіонально займатися торгівлею. || Відпускати товар покупцям. || Бути відчиненим для торгівлі. 2》 неперех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. торгувати — торгува́ти ви́трішками. Грайливо, весело поглядати, задивлятися на кого-небудь, кокетувати з кимось. Не мальовані вони красуні, не модниці, не вертихвістки, зубів не продають, витрішками не торгують (Ю. Шовкопляс). торгува́ти зуба́ми. Фразеологічний словник української мови
  7. торгувати — ТОРГУВА́ТИ (провадити торгівлю), КРАМАРЮВА́ТИ, КРАМУВА́ТИ, ПЕРЕПРО́ДУВАТИ (ПЕРЕПРОДАВА́ТИ) розм.; ТАНДИТНИКУВА́ТИ заст. (продавати старі носильні речі); ПІДТОРГО́ВУВАТИ розм., ПРИТОРГО́ВУВАТИ розм. (потроху, дрібним товаром). Почався ярмарок. Словник синонімів української мови
  8. торгувати — Торгува́ти, -гу́ю, -гу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. торгувати — ТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех. Провадити торгівлю, мати торгові відносини з ким-небудь; професіонально займатися торгівлею. — Я родом з острова Пароса і вже давненько торгую в Росії (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. торгувати — Торгувати, -гую, -єш гл. Торговать. торгувати лихом. Бѣдствовать, жить въ нуждѣ. Шейк. Словник української мови Грінченка