торгувати

ТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. неперех. Провадити торгівлю, мати торгові відносини з ким-небудь; професіонально займатися торгівлею.

— Я родом з острова Пароса і вже давненько торгую в Росії (Н.-Лев., III, 1956, 368);

Пан Куценко років 25-30 був волосним писарем, а жінка його торгувала бакалією (Гр., І, 1963, 244);

— Не вперше ми [купці] їздимо цим шляхом, як і батьки наші, діди й прадіди, з добром усяким — торгувати, з мечем — захищати межі (Скл., Святослав, 1959, 39);

// Відпускати товар покупцям.

Кав’ярня торгувала сьогодні добре (Коцюб., II, 1955, 126);

З великою натугою Юля закінчила десять класів і на запитання батьків, чи хоче вчитися, відповіла, що жадає на вокзалі торгувати сельтерською водою (Тют., Вир, 1964, 450);

// Бути відчиненим для торгівлі.

Торгують магазини, кіоски, чайні… (Вишня, І, 1956, 327).

◊ Торгува́ти зуба́ми див. зуб.

2. неперех., перен. Давати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження за гроші; діставати з чогось матеріальну вигоду .

По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? (Шевч., І, 1951, 338);

Знаючи красі своїй ціну, вона торгувала нею (Мирний, І, 1949, 235);

Я — син Країни Рад. Ви чуєте, іуди, Ви всі, що Каїна горить на вас печать? Отчизни іншої нема в нас і не буде, Ми кров’ю матері не вмієм торгувать! (Рильський, II, 1960, 187).

◊ Ли́хом торгува́ти див. ли́хо¹.

3. перех., заст. Збираючись купити що-небудь, добиватися зниження ціни; виторговувати.

Оттак наварнякала наша Маруся, що трохи й сам Василь їй у вічі не насміявсь; ще то добре, що не чула сього Олена, торгуючи у перекупки шпильки (Кв.-Осн., II, 1956, 44);

Певно баба має гроші, та лише таїться з тим, бо все вешталась по ярмарку та торгувала підсвинка… (Коцюб., II, 1955, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

торгувати

Значення в інших словниках