трикутник

ТРИКУ́ТНИК, а, ч.

1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути.

– А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко);

Прямокутний трикутник;

* У порівн. Лежачи горілиць, Аркадій уявляв собі вчення католицької церкви графічно, як трикутник, що основою спирається об землю, а гострим вістрям у небо (Ірина Вільде);

// Вимірний прилад такої форми для креслення.;

// чого, який. Яка-небудь фігура, предмет або частина предмета, що має таку форму.

Трикутник цинкового даху іскрився, переливався на сонці, як степовий ставочок (Є. Кравченко);

Черниш дістав з кишені трикутник листа і, нахилившись до багаття, розгорнув його (О. Гончар);

Токар похмуро ворушив трикутниками зламаних брів, невідступна думка не давала йому спокою (О. Донченко);

// перен. Про любовну, сімейну пару, в якій чоловік або жінка закохані в іншу особу.

Всі відомі з літератури закохані пари і трагічні трикутники товпилися в його пам'яті, як недосконалі аматорські маски на шкільному маскараді (Л. Первомайський);

[Ірина:] Вона прийшла. Тепер вона вдова... Розпавсь трикутник звірено класичний... Чому ж у вас завмерли всі слова, любовнику яскраво романтичний?.. (О. Левада).

2. у знач. присл. трику́тником. У формі такої фігури.

Не скрикнуть ні вітри, ні школярі, ні птиці В сирім, безбарвнім сквері при каплиці, Яка трикутником затисла в глушину Свою, укриту кіпоттю [кіптем] стіну (М. Бажан);

Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (С. Голованівський).

3. Музичний ударний інструмент такої форми із зігнутого металевого прута, по якому б'ють металевою паличкою; трензель (у 2 знач.).

Не виключена можливість, що підкова була прообразом сучасного металевого трикутника, який успішно застосовується в симфонічних оркестрах (з наук. літ.).

4. розм. У колишньому СРСР три особи, які очолювали установу, підприємство по адміністративній, партійній і профспілковій лінії.

– Ну, тоді хай сам Русевич відповідає перед трикутником і об'єднанням за завтрашній день, – по хвилинній паузі роздратовано сказав Петров (Ю. Шовкопляс).

△ Верши́на трику́тника див. верши́на;

(1) Пра́вильний трику́тник (чотирику́тник, многоку́тник і т. ін.)трикутна (чотирикутна, многокутна і т. ін.) фігура, всі сторони якої рівні між собою.

Перед очима на масиві випливає правильний, мов під шнур вирізаний, темно-зелений чотирикутник високої листатої кукурудзи (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трикутник — трику́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трикутник — [триекутниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. трикутник — Ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички. Словник-довідник музичних термінів
  4. трикутник — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  5. трикутник — -а, ч. 1》 Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. Рівнобедрений (рівнораменний) трикутник. Рівносторонній трикутник. Прямокутний трикутник — трикутник, у якого один з кутів прямий – 90°. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трикутник — I креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника. II ударний музичний інструмент (ідіофон); рівнобедрений трикутник із сталевого прута, незамкнутий в одному з кутків; вдаряють сталевою або дерев'яною паличкою... Універсальний словник-енциклопедія
  7. трикутник — I. ТРИКУ́ТНИК (вимірювальний прилад для креслення), КОСИ́НЕЦЬ. II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ. Словник синонімів української мови
  8. трикутник — Трику́тник, -ка, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. — А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); Прямокутний трикутник; *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. трикутник — Трикутник, -ка ж. = трикут. Желех. Словник української мови Грінченка