трикутник
ТРИКУ́ТНИК, а, ч.
1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути.
– А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко);
Прямокутний трикутник;
* У порівн. Лежачи горілиць, Аркадій уявляв собі вчення католицької церкви графічно, як трикутник, що основою спирається об землю, а гострим вістрям у небо (Ірина Вільде);
// Вимірний прилад такої форми для креслення.;
// чого, який. Яка-небудь фігура, предмет або частина предмета, що має таку форму.
Трикутник цинкового даху іскрився, переливався на сонці, як степовий ставочок (Є. Кравченко);
Черниш дістав з кишені трикутник листа і, нахилившись до багаття, розгорнув його (О. Гончар);
Токар похмуро ворушив трикутниками зламаних брів, невідступна думка не давала йому спокою (О. Донченко);
// перен. Про любовну, сімейну пару, в якій чоловік або жінка закохані в іншу особу.
Всі відомі з літератури закохані пари і трагічні трикутники товпилися в його пам'яті, як недосконалі аматорські маски на шкільному маскараді (Л. Первомайський);
[Ірина:] Вона прийшла. Тепер вона вдова... Розпавсь трикутник звірено класичний... Чому ж у вас завмерли всі слова, любовнику яскраво романтичний?.. (О. Левада).
2. у знач. присл. трику́тником. У формі такої фігури.
Не скрикнуть ні вітри, ні школярі, ні птиці В сирім, безбарвнім сквері при каплиці, Яка трикутником затисла в глушину Свою, укриту кіпоттю [кіптем] стіну (М. Бажан);
Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (С. Голованівський).
3. Музичний ударний інструмент такої форми із зігнутого металевого прута, по якому б'ють металевою паличкою; трензель (у 2 знач.).
Не виключена можливість, що підкова була прообразом сучасного металевого трикутника, який успішно застосовується в симфонічних оркестрах (з наук. літ.).
4. розм. У колишньому СРСР три особи, які очолювали установу, підприємство по адміністративній, партійній і профспілковій лінії.
– Ну, тоді хай сам Русевич відповідає перед трикутником і об'єднанням за завтрашній день, – по хвилинній паузі роздратовано сказав Петров (Ю. Шовкопляс).
△ Верши́на трику́тника див. верши́на;
(1) Пра́вильний трику́тник (чотирику́тник, многоку́тник і т. ін.) – трикутна (чотирикутна, многокутна і т. ін.) фігура, всі сторони якої рівні між собою.
Перед очима на масиві випливає правильний, мов під шнур вирізаний, темно-зелений чотирикутник високої листатої кукурудзи (І. Волошин).
Значення в інших словниках
- трикутник — трику́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трикутник — [триекутниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- трикутник — Ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички. Словник-довідник музичних термінів
- трикутник — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- трикутник — -а, ч. 1》 Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. Рівнобедрений (рівнораменний) трикутник. Рівносторонній трикутник. Прямокутний трикутник — трикутник, у якого один з кутів прямий – 90°. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трикутник — I креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника. II ударний музичний інструмент (ідіофон); рівнобедрений трикутник із сталевого прута, незамкнутий в одному з кутків; вдаряють сталевою або дерев'яною паличкою... Універсальний словник-енциклопедія
- трикутник — I. ТРИКУ́ТНИК (вимірювальний прилад для креслення), КОСИ́НЕЦЬ. II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ. Словник синонімів української мови
- трикутник — Трику́тник, -ка, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. — А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); Прямокутний трикутник; *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- трикутник — Трикутник, -ка ж. = трикут. Желех. Словник української мови Грінченка