1. Універсальний словник-енциклопедія

трикутник

I

креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника. трикутник

II

ударний музичний інструмент (ідіофон); рівнобедрений трикутник із сталевого прута, незамкнутий в одному з кутків; вдаряють сталевою або дерев'яною паличкою; входить до складу духових інструментів.

III

багатокутник із 3 сторонами; площа т. виражається такими формулами: ah/2, (ab sinα)/2, abc/4R, формулою Герона rp∙√p(p — a)(p — b)(p — c), де a, b, c — довжини сторін т., h — висота, опущена на сторону a, α — кут між сторонами a і b, R — радіус кола, описаного навколо т., r — радіус кола, вписаного у т., p — половина периметра: p = (a+b+c)/2. трикутник. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трикутник — трику́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трикутник — [триекутниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. трикутник — Ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички. Словник-довідник музичних термінів
  4. трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. – А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко); Прямокутний трикутник; * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. трикутник — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  6. трикутник — -а, ч. 1》 Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. Рівнобедрений (рівнораменний) трикутник. Рівносторонній трикутник. Прямокутний трикутник — трикутник, у якого один з кутів прямий – 90°. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. трикутник — I. ТРИКУ́ТНИК (вимірювальний прилад для креслення), КОСИ́НЕЦЬ. II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ. Словник синонімів української мови
  8. трикутник — Трику́тник, -ка, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. — А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); Прямокутний трикутник; *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  10. трикутник — Трикутник, -ка ж. = трикут. Желех. Словник української мови Грінченка