трикутник

Значення в інших словниках

1. трикутник — трику́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. трикутник — [триекутниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
3. трикутник — Ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички. Словник-довідник музичних термінів
4. трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. – А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко); Прямокутний трикутник; * У порівн. Словник української мови у 20 томах
5. трикутник — -а, ч. 1》 Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. Рівнобедрений (рівнораменний) трикутник. Рівносторонній трикутник. Прямокутний трикутник — трикутник, у якого один з кутів прямий – 90°. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. трикутник — I креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника. II ударний музичний інструмент (ідіофон); рівнобедрений трикутник із сталевого прута, незамкнутий в одному з кутків; вдаряють сталевою або дерев'яною паличкою... Універсальний словник-енциклопедія
7. трикутник — I. ТРИКУ́ТНИК (вимірювальний прилад для креслення), КОСИ́НЕЦЬ. II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ. Словник синонімів української мови
8. трикутник — Трику́тник, -ка, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. — А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436); Прямокутний трикутник; *У порівн. Словник української мови в 11 томах
10. трикутник — Трикутник, -ка ж. = трикут. Желех. Словник української мови Грінченка