трикутник

ТРИКУ́ТНИК, а, ч.

1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути.

— А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус… (Донч., V, 1957, 436);

Прямокутний трикутник; *У порівн. Лежачи горілиць, Аркадій уявляв собі вчення католицької церкви графічно, як трикутник, що основою спирається об землю, а гострим вістрям у небо (Вільде, Сестри.., 1958, 26);

// Вимірний прилад такої форми для креслення;

// чого, який. Яка-небудь фігура, предмет або частина предмета, що має таку форму.

Трикутник цинкового даху іскрився, переливався на сонці, як степовий ставочок (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 6);

Черниш дістав з кишені трикутник листа і, нахилившись до багаття, розгорнув його (Гончар, III, 1959, 295);

Токар похмуро ворушив трикутниками зламаних брів, невідступна думка не давала йому спокою (Донч., III, 1956, 385);

// перен. Про любовну, сімейну пару, в якій чоловік або жінка закохані в іншу особу.

Всі відомі з літератури закохані пари і трагічні трикутники товпилися в його пам’яті, як недосконалі аматорські маски на шкільному маскараді (Перв., Материн. хліб, 1960, 123);

[Ірина:] Вона прийшла. Тепер вона вдова… Розпавсь трикутник звірено класичний… Чому ж у вас завмерли всі слова, любовнику яскраво романтичний?.. (Лев., Драми.., 1967, 455).

∆ Верши́на трику́тника див. верши́на.

2. у знач. присл. трику́тником. У формі такої фігури.

Не скрикнуть ні вітри, ні школярі, ні птиці В сирім, безбарвнім сквері при каплиці, Яка трикутником затисла в глушину Свою, укриту кіпоттю [кіптем] стіну (Бажан, Роки, 1957, 211);

Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (Голов., Тополя.., 1965, 256).

3. Музичний ударний інструмент такої форми із зігнутого металевого прута, по якому б’ють металевою паличкою; трензель (у 2 знач.).

Не виключена можливість, що підкова була прообразом сучасного металевого трикутника, який успішно застосовується в симфонічних оркестрах (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 23).

4. розм. Три особи, які очолюють установу, підприємство по адміністративній, партійній і профспілковій лінії.

— Ну, тоді хай сам Русевич відповідає перед трикутником і об’єднанням за завтрашній день, — по хвилинній паузі роздратовано сказав Петров (Шовк., Інженери, 1935, 82);

— Ми в робіткомі і в деяких бригадах проробляли це питання, — відповів Чемериця. — А ось днями на виробничій нараді ще профільтруємо його. Хотілося, щоб усім трикутником за одно виступать (Коцюба, Нові береги, 1959, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трикутник — трику́тник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трикутник — [триекутниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. трикутник — Ударний музичний інструмент невизначеної висотизвуку з родини ідіофонів, який має вигляд незамкненого рівнобічного трикутника, вигнутого з сталевого прута. Ніжний і дзвінкий звук видобувають за допомогою металевої палички. Словник-довідник музичних термінів
  4. трикутник — ТРИКУ́ТНИК, а, ч. 1. Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. – А в голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (О. Донченко); Прямокутний трикутник; * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. трикутник — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  6. трикутник — -а, ч. 1》 Геометрична фігура на площині, обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути. Рівнобедрений (рівнораменний) трикутник. Рівносторонній трикутник. Прямокутний трикутник — трикутник, у якого один з кутів прямий – 90°. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. трикутник — I креслярський інструмент у формі прямокутного трикутника. II ударний музичний інструмент (ідіофон); рівнобедрений трикутник із сталевого прута, незамкнутий в одному з кутків; вдаряють сталевою або дерев'яною паличкою... Універсальний словник-енциклопедія
  8. трикутник — I. ТРИКУ́ТНИК (вимірювальний прилад для креслення), КОСИ́НЕЦЬ. II. ТРИКУ́ТНИК (музичний ударний інструмент такої форми), ТРЕ́НЗЕЛЬ. Словник синонімів української мови
  9. трикутник — Трику́тник, -ка, в -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. трикутник — Трикутник, -ка ж. = трикут. Желех. Словник української мови Грінченка