1. Словник української мови у 20 томах

тропа

ТРОПА́, и́, ж.

Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка.

Наказав [грек] Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги (М. Коцюбинський);

За Яриною ніхто не кинувся до самого ранку. Тим часом вона все дальше заглиблювалась у ліс, тримаючись звірячої тропи понад Дніпром (П. Панч);

// Взагалі дорога, шлях.

Треба мені йти на всі чотири вітри. Тропа моя по всьому світу (Ганна Барвінок);

Далі ідуть подорожні, куди їх тропа закликає, І незабаром стають на горбі, що над містом панує (М. Зеров);

Але душа народу не сліпа, Вона стоока; до могил героїв Повік-віків не заросте тропа (М. Рильський);

// перен. Життєвий шлях кого-небудь.

Не знаю я, куди я йду. Куди прийду – того не знаю. Як тайна й те, з якого краю Тропу життя свого веду (Микола Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тропа — Тропа іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. тропа — див. стежка Словник синонімів Вусика
  3. тропа — див. доріжка Словник чужослів Павло Штепа
  4. тропа — -и, ж. Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка. || Взагалі дорога, шлях. Вхопити тропи; Набігти тропи — а) знайти шлях, потрапити на дорогу; б) второпати, скумекати. || перен. Життєвий шлях кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тропа — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Словник синонімів української мови
  6. тропа — Тропа́, -пи́; тро́пи, троп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тропа — ТРОПА́, и́, ж. Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка. Наказав [грек] Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги (Коцюб., І, 1955, 393); За Яриною ніхто не кинувся до самого ранку. Словник української мови в 11 томах
  8. тропа — Тропа, -пи ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік шию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. вхопити тропи, набігти тропи. Словник української мови Грінченка