тропа

ТРОПА́, и́, ж. Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка.

Наказав [грек] Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги (Коцюб., І, 1955, 393);

За Яриною ніхто не кинувся до самого ранку. Тим часом вона все дальше заглиблювалась у ліс, тримаючись звірячої тропи понад Дніпром (Панч, Гомон. Україна, 1954, 345);

// Взагалі дорога, шлях.

Треба мені йти на всі чотири вітри. Тропа моя по всьому світу (Барв., Опов.., 1902, 179);

Далі ідуть подорожні, куди їх тропа закликає, І незабаром стають на горбі, що над містом панує (Зеров, Вибр., 1966, 233);

Але душа народу не сліпа, Вона стоока; до могил героїв Повік-віків не заросте тропа (Рильський, III, 1961, 279);

// перен. Життєвий шлях кого-небудь.

Не знаю я, куди я йду. Куди прийду — того не знаю. Як тайна й те, з якого краю Тропу життя свого веду (Черн., Поезії, 1959, 296).

◊ В тропу́ ступа́ти чию — іти за ким-небудь, наслідувати кого-небудь;

Збі́гти з тропи́ — втратити потрібний напрямок, збитися з дороги.

Перехрестилася [Ле-вантина] і вступила в ліс. Тут уже не бігла, бо раз, що втомилась, а друге, боялася збігти з тропи й зблукатись (Гр., II, 1963, 292);

У тропі́ (тро́пою) іти́ (піти́, прийти́ і т. ін.) у знач. присл. — слідом.

Дворак верхи кудись скочив і повернувся незабаром, а за їм, у тропі лікар прибіг (Вовчок, І, 1955, 175);

Сторож тропою за ним, та й бачив, що бочонок схований був у погребі (Сл. Гр.);

Ухопи́ти (упійма́ти, набі́гти і т. ін.) тропи́:

а) знайти дорогу, потрібний напрямок, потрапити на потрібну дорогу.

Подався [Михайлик], мов той снохода, вниз до міста, шляху не вибираючи, але зразу не вхопив тропи і трішки поблукав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 338);

[Дід:] От водило, — так мов усі чорти позривалися з пекла. І знаю ж, що близько й хата, а не піймаю тропи та й годі… (Стар., Вибр., 1959, 656);

Пливу по широкому світу, як човен без весельця, і не набіжу тропи (Барв., Опов.., 1902, 300);

б) обрати правильний шлях у житті.

«Живеш, нудишся, тратиш силу, волю, щоб куди заховатись від неї [кривди], втекти від неї; плутаєшся в темряві, падаєш, знову встаєш, знову простуєш, знову падаєш… не вхопиш тропи, куди йти…» (Мирний, І, 1949, 395).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тропа — Тропа іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. тропа — див. стежка Словник синонімів Вусика
  3. тропа — див. доріжка Словник чужослів Павло Штепа
  4. тропа — ТРОПА́, и́, ж. Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка. Наказав [грек] Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги (М. Коцюбинський); За Яриною ніхто не кинувся до самого ранку. Словник української мови у 20 томах
  5. тропа — -и, ж. Вузенька пішохідна доріжка, протоптана людьми або тваринами; стежка. || Взагалі дорога, шлях. Вхопити тропи; Набігти тропи — а) знайти шлях, потрапити на дорогу; б) второпати, скумекати. || перен. Життєвий шлях кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тропа — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Словник синонімів української мови
  7. тропа — Тропа́, -пи́; тро́пи, троп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тропа — Тропа, -пи ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік шию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. вхопити тропи, набігти тропи. Словник української мови Грінченка