трусити

ТРУСИ́ТИ, трушу́, тру́сиш, недок.

1. що. Поштовхами, ривками коливати, розхитувати з боку на бік або згори вниз; трясти.

Хлопці полізли на грушу та й давай трусить (І. Нечуй-Левицький);

Вівці ліниво згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і трусять вовну (М. Коцюбинський);

Кущ навпроти шелестів і дрижав, ніби його хтось трусив руками знизу (В. Козаченко);

// Примушувати падати плоди коливанням, розхитуванням дерев, кущів.

Вже достоялись маслини. Стала [я] їх трусити (А. Кримський);

На березі, в саду, Трусять яблука дівчата (І. Нехода);

// Вхопивши когось за плече, рукав і т. ін., штовхати, смикати, термосити.

Пішов товариш Рубан до пастухів. Балакав з ними, кулаком махав, за грудки трусив (Ю. Яновський);

– Він говорив, що скарб за городищем, над Дніпром. – Брешеш! – кричав Бразд і трусив Микулу (С. Скляренко);

// Трясучи, намагатися повернути до притомності (утопленого, задушеного тощо).

Як плюснули її [Устю] у воду, так тут їй і амінь! Хоч і трусили, та і не відкачали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Витягли Федора з гузиря, положили на рядно й почали трусити (Панас Мирний);

// Обхопивши когось руками, трясти на знак привітання.

Поки старий пояснював, де може бути зараз голова сільради, Іван уже трусив в обіймах Павла Коваля (В. Кучер).

2. що. Трясучи, спорожняти що-небудь.

На світанку Григорій з Володимиром Івановичем пішли трусити жаки (М. Стельмах);

// Трясучи, висипати щось із чогось цілком або частково; витрушувати.

Кожен вечір на лимані ставив [дід] ятірці, ранком трусив рибу і тут же її продавав грабарям (Іван Ле);

// Стріпуючи, видаляти пилюку з чогось.

Балабуха став у ганку й почав трусити свою довгу шинелю (І. Нечуй-Левицький).

3. Робити помахи чим-небудь у повітрі.

А в самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Марко Вовчок);

Офіцер-бухгалтер трусив брезентовим портфельчиком (Ю. Яновський);

// Хитати, поводити з боку в бік або вгору та вниз.

Шептав [ксьондз] такі анекдоти, що білі лоби червоніли од сміху, і навіть солідний директор трусив своїм животом (М. Коцюбинський);

Коняка трусила задом, трахкала ногами в дощаний передок (Григорій Тютюнник);

// Метляти, трясти чим-небудь.

Сидить [Онисько] оце, слухає-слухає, хитає головою, трусить бородою, зітхне глибоко та важко... (Панас Мирний);

Тимко кладе біля себе на лаві картуз, трусить кучерями (Григорій Тютюнник).

4. кого, що і без дод. Надавати тілу коливального руху; спричиняти трясіння кого-, чого-небудь.

Сміх трусить постаті хліборобів, веселими сльозами наливає очі (М. Стельмах);

// Викликати, спричиняти тремтіння тіла (про страх, хворобу, холод і т. ін.).

Христя вискочила у сіни. Сльози давили її, страх трусив усю... (Панас Мирний);

Адаменко кладе мене горілиць і тримає, мене трусять марення (Ю. Яновський);

* Образно. Двері враз залящали, неначе готелем лихоманково трусить неспокій (М. Бажан);

// безос.

Сама [Маруся], як вогонь, гаряча, а її трусить так, що й сказати не можна! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Що не вхопить [Петька] – проп'є, а потім прилізе до хати, а ним як почне трусити... (М. Зарудний).

5. кого, що і без дод. Хитати, підкидати (під час їзди по нерівній дорозі, верхи галопом і т. ін.).

Драбинястий віз, запряжений одною конякою, раз у раз підскакував і немилосердно трусив (М. Коцюбинський);

// безос.

Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався назад (А. Головко);

Машина їхала важко й поволі, щоб їх [поранених] не трусило (В. Кучер);

// кого. Хитаючи, підкидаючи, везти когось.

Плохенький коник трусив його до станції, де перебував у ешелонах відділ постачання дивізії (П. Панч).

6. перев. чим. Розсипати, розсівати; сіяти.

Шматки кулів летіли вгору й горіли, розсипались на повітрі й трусили іскрами додолу на полі (І. Нечуй-Левицький);

Між небом і землею простяглися невидимі струни, і хтось тужливий грав на них сльози свої. Жалібним шумом вторували йому дерева і трусили водяним пилом (Г. Хоткевич);

// безос.

З неба трусило, як з решета (Ірина Вільде);

// у сполуч. зі сл. пір'я і т. ін. Губити, ронити.

Через двір проходять гуси, Злегка пір'ям білим трусять (М. Шпак);

// також що. Устеляти, посипати, розтрушуючи що-небудь.

Дівчата .. долівки труситимуть луговою травою (О. Гончар).

7. кого, що і без дод. Робити обшук, трус.

Доли біжить Хаброня та й каже, що вже трусять у сусід на кутку, перетрусили усе в хаті в куми Марти, знайшли якийсь лантух з краденим добром (І. Нечуй-Левицький);

Кинулись трусить мене. Поперекидали, де що було й у хаті, й біля хати (А. Тесленко);

// Шукати, намагатися виявити що-небудь заховане, приховане.

[Дудар:] Малоштане, .. Іди трусити хліб у Чирви (І. Микитенко).

(1) Труси́ти клу́сом (ри́ссю, ри́стю) – бігти дрібною ходою.

Коні трусили дрібною ристю, на возах сиділо повно людей (Ю. Смолич);

(2) Труси́ти ру́ку (ру́ки) кому – стиснувши комусь руку (руки), трясти на знак привітання.

Почалося знайомлення. Попадя, як ясочка, бігала від одного до другого, хапалася за руки, міцно здавлюючи їх, трусила (Панас Мирний);

Данилові трусила руку [Марина] кілька хвилин, а Тосю пообіцяла зацілувати до смерті (Ю. Смолич);

(3) Труси́ти са́жу (ко́мин) – очищати комин, димар від сажі.

– В цій хаті, мабуть, ніколи не трусили сажі... Можна згоріти! (М. Чабанівський);

Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Ганна Барвінок).

◇ Пропа́сниця (тря́сця, лихома́нка) тру́сить (трясе́, ті́пає, б'є і т. ін.) див. пропа́сниця;

(4) Труси́ти гаманце́м – витрачати гроші, не шкодувати грошей на що-небудь або для когось.

– Труси, труси гаманцем. Учора ти говорив, що за селянина душу віддаси (Григорій Тютюнник);

Циганки з циганчатами повільно рухаються, зупиняючись біля кожної з лавочок, але заспані пасажири не поспішають трусити гаманцями (О. Ірванець);

(5) Труси́ти кише́ні у кого і без дод. – грабувати.

Не кишені трусить, Їдем .. Братів визволяти (Т. Шевченко);

(6) Труси́ти штана́ми (штаньми́) – боятися чого-небудь; тремтіти.

– А що там таке, Іване Івановичу? – з благанням дивлюся на Горобця. – Штаньми трусиш? (Ю. Збанацький).