труситися

ТРУСИ́ТИСЯ, трушу́ся, тру́сишся, недок.

1. Хитатися, коливатися; дрижати.

Збентежила ся річ Латина, Здавалось, близька зла година; На лисині трусивсь вінець (І. Котляревський);

Машини в заводах стукотіли, аж стіни гули й трусились (І. Нечуй-Левицький);

Гарячий кулемет труситься у міцних руках Шестакова, мов хоче вирватися (О. Гончар);

Від гуркоту зеніток трусилися будинки (О. Донченко);

// Здригатися всім тілом.

Навколо розлігся регіт, трусилася од сміху навіть Мокрина Карпець (М. Стельмах);

// Відчувати тремтіння тіла (від страху, холоду, хвороби тощо).

Еней спросоння як схопився, Дрижав од страху і трусився (І. Котляревський);

Слуха молодиця і вже не сміється: .. на очах тремтять сльози; вся труситься і хапається за стіл, щоб не впасти (О. Стороженко);

Змерз подорожній, аж труситься бідний, Мороз витискає душу із тіла (М. Коцюбинський);

Старший лейтенант, командир роти, трусився під купою накиданих на нього ковдр та шинелей – у нього був приступ малярії (Ю. Яновський);

// Дрижати, тремтіти (про руки, ноги, голову тощо).

Лице її було бліде, руки й ноги трусились, очі як вугілля тліли (Панас Мирний);

Голова Петру гнівно трусилася, руки стискалися, наче він ладен був кинутися на зятя і побити його (М. Чабанівський);

У Олени губи трусяться, слова сказати не можуть (Григорій Тютюнник).

2. перен. Відчувати страх, переляк; боятися.

– На те, – каже, – щука в морі, Щоб трусивсь карась (Л. Глібов);

– От, боже мій, – каже [жінка] .. – Поки вже ми отак і труситься будем тебе? (А. Тесленко);

// над ким – чим. Ретельно оберігати кого-, що-небудь, боятися втратити когось, щось.

– І яке їм діло до того, хто як живе? Коли самі не вміють з людьми жити, коли самі трусяться над усім (Панас Мирний);

Той над закопаним золотом труситься, чахне (М. Зеров);

– А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (З. Тулуб);

// Скупо витрачати; боятися витратити зайве.

Густав обурений... Доки він з матір'ю буде труситися над кожною кроною (А. Хижняк);

// Скупитися, жаліти для когось.

– А щоб ніхто не діждав, щоб я важений хліб їла! попідвіконням піду, а не хочу твого хліба, що ти даєш і трусишся (Г. Квітка-Основ'яненко);

– У вас, каже, все погане, а самі ж завидющі, жаднючі, аж трусяться (О. Довженко).

3. до чого або з інфін., перев. з част. аж, перен., розм. Мати велике, нестримне прагнення до чогось, якесь бажання.

Еней і сам трусивсь до бою (І. Котляревський);

– Я своєму чоловікові колись теж так відповідала, а сама, правду кажучи, аж трусилася заміж (С. Добровольський);

Колишній червоногвардієць Миколюк аж трусився в нетерплячки довідатися від Марка про політику, про японця і про бурхливе столичне життя (І. Кириленко).

4. Трясучись, їхати на коні, на возі, у поїзді тощо.

Коні вчвал пішли – і глянув З посміхом Вільям величний, Як нещасний коментатор На ослі за ним трусився (Леся Українка);

Коли б позавчора вранці він .. відчув у собі таку певність, не довелося б сьогодні труситися в вагоні (Н. Рибак);

За якусь хвилину ми вже трусилися на скрипучому возі (І. Муратов).

5. Сипатися, сіятися.

Сніг трусився в стріхи, наче сухий пісок (І. Нечуй-Левицький);

Схиляю голову до мучника. А в нього вже летить-труситься мука (М. Стельмах);

* Образно. Прислухається княгиня – тільки сміх, Тільки труситься сміх (П. Тичина).

◇ [Аж] жи́жки́ (рідко ві́джилки) трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) див. жи́жки́;

Аж шку́ра тру́ситься див. шку́ра;

(1) [І] над копі́йкою тру́ситься, зі словоспол. таки́й, що. – дуже скупий, ненажерливий.

Та він такий, що й над копійкою труситься (прислів'я);

Тремті́ти (труси́тися) за свою́ (вла́сну) шку́ру див. тремті́ти;

(2) Труси́тися (ті́патися, тремті́ти і т. ін.) як (мов, ні́би і т. ін.) у пропа́сниці – перебувати у збудженому, нервовому, хворобливому і т. ін. стані (перев. від страху, нервового напруження).

Біла борода Хо труситься від реготу, аж холодний вітер іде від неї, а наш патріот тіпається мов у пропасниці, уявляючи буйною фантазією всі наслідки своєї обіцянки (М. Коцюбинський);

Настя тремтіла мов у пропасниці, страшна таємниця відкривалась перед нею, таємниця материного і батькового життя (І. Цюпа).