труситися
ТРУСИ́ТИСЯ, трушу́ся, тру́сишся, недок.
1. Хитатися, коливатися; дрижати.
Збентежила ся річ Латина, Здавалось, близька зла година; На лисині трусивсь вінець (Котл., І, 1952, 275);
Машини в заводах стукотіли, аж стіни гули й трусились (Н.-Лев., II, 1956, 207);
Гарячий кулемет труситься у міцних руках Шестакова, мов хоче вирватися (Гончар, Новели, 1954, 40);
Під гуркоту зеніток трусилися будинки (Донч., III, 1956, 440);
// Здригатися всім тілом.
Навколо розлігся регіт, трусилася од сміху навіть Мокрина Карпець (Стельмах, II, 1962, 136);
// Відчувати тремтіння тіла (від страху, холоду, хвороби тощо).
Еней спросоння як схопився, Дрижав од страху і трусився (Котл., І, 1952, 109);
Слуха молодиця і вже не сміється:.. на очах тремтять сльози; вся труситься і хапається за стіл, щоб не впасти (Стор., І, 1957, 23);
Змерз подорожній, аж труситься бідний, Мороз витискає душу із тіла (Коцюб., І, 1955, 430);
Старший лейтенант, командир роти, трусився під купою накиданих на нього ковдр та шинелей — у нього був приступ малярії (Ю. Янов., II, 1954, 10);
// Дрижати, тремтіти (про руки, ноги, голову тощо).
Лице її було бліде, руки й ноги трусились, очі як вугілля тліли (Мирний, III, 1954, 125);
Голова Петру гнівно трусилася, руки стискалися, наче він ладен був кинутися на зятя і побити його (Чаб., Балкан. весна, 1960, 356);
У Олени губи трусяться, слова сказати не можуть (Тют., Вир, 1964, 24).
Труси́тися як у пропа́сниці див. пропа́сниця.
2. перен. Відчувати страх, переляк; боятися.
— На те, — каже, — щука в морі, Щоб трусивсь карась (Гл. Вибр., 1957, 162);
— От, боже мій, — каже [жінка].. — Поки вже ми отак і труситься будем тебе? (Тесл., З книги життя, 1949, 39);
// над ким — чим. Ретельно оберігати кого-, що-небудь, боятися втратити когось, щось.
— І яке їм діло до того, хто як живе? Коли самі не вміють з людьми жити, коли самі трусяться над усім (Мирний, IV, 1955, 55);
Той над закопаним золотом труситься, чахне (Зеров, Вибр., 1966, 217);
— А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85);
// Скупо витрачати; боятися витратити зайве.
Густав обурений… Доки він з матір’ю буде труситися над кожною кроною (Хижняк, Килимок, 1961, 88);
// Скупитися, жаліти для когось.
— А щоб ніхто не діждав, щоб я важений хліб їла! попідвіконням піду, а не хочу твого хліба, що ти даєш і трусишся (Кв.-Осв., II, 1956, 131);
— У вас, каже, все погане, а самі ж завидющі, жаднючі, аж трусяться (Довж., І, 1958, 343).
◊ Труси́тися за се́бе (за [свою́] шку́ру і т. ін.) — боятися за своє життя, становище, за свій добробут.
Не так економію бережуть, за себе трусяться (Головко, II, 1957, 260);
— А мені страшнувато, — признався Степан.. — Не подумайте, що за шкуру трушуся.. от тепер.. страшно не хочеться під бандитську кулю потрапити (Стельмах, II, 1962, 194).
3. до чого або з інфін., перев. з частк. а ж, перен., розм. Мати велике, нестримне прагнення до чогось, якесь бажання.
Еней і сам трусивсь до бою (Котл., І, 1952, 281);
— Я своєму чоловікові колись теж так відповідала, а сама, правду кажучи, аж трусилася заміж (Добр., Тече річка.., 1961, 226);
Колишній червоногвардієць Миколюк аж трусився в нетерплячки довідатися від Марка про політику, про японця і про бурхливе столичне життя (Кир., Вибр., 1960, 331).
Аж жи́жки́ тру́сяться (труси́лися) у кого див. жи́жки́;
Аж шку́ра тру́ситься у кого — те саме, що Аж жи́жки́ тру́сяться ( див. жи́жки́).
Додав ще Лисенко-Вовчура, — Усякого лютість скажена пройма, До бійки аж труситься шкура… (Стар., Поет. тв., 1958, 206).
4. Трясучись, їхати на коні, на возі, у поїзді тощо.
Коні вчвал пішли — і глянув З посміхом Вільям величний, Як нещасний коментатор На ослі за ним трусився (Л. Укр., IV, 1954, 171);
Коли б позавчора вранці він.. відчув у собі таку певність, не довелося б сьогодні труситися в вагоні (Рибак, Час.., 1960, 770);
За якусь хвилину ми вже трусилися на скрипучому возі (Мур., Бук. повість, 1959, 233).
5. Сипатися, сіятися.
Сніг трусився в стріхи, наче сухий пісок (Н.-Лев., II, 1956, 70);
Схиляю голову до мучника. А в нього вже летить-труситься мука (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 122);
*Образно. Прислухається княгиня — тільки сміх, Тільки труситься сміх (Тич., І, 1946, 106).
Значення в інших словниках
- труситися — труси́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- труситися — Трястися, тремтіти, дрижати, здригатися; (перед ким, над чим) ТРЕМТІТИ; (за свою шкуру) ІД. ПОТЕРПАТИ; (заміж <прв. з ч. аж>) прагнути, бажати, неос. кортіти; (- сніг) сипатися, сіятися. Словник синонімів Караванського
- труситися — див. боятися; дрижати; хотіти Словник синонімів Вусика
- труситися — [труситиес'а] -ушус'а, -усиес':а, -усиец':а, -ус'ац':а; нак. -сис'а, -с'іц':а Орфоепічний словник української мови
- труситися — див. дрижати, трепетати Словник чужослів Павло Штепа
- труситися — ТРУСИ́ТИСЯ, трушу́ся, тру́сишся, недок. 1. Хитатися, коливатися; дрижати. Збентежила ся річ Латина, Здавалось, близька зла година; На лисині трусивсь вінець (І. Котляревський); Машини в заводах стукотіли, аж стіни гули й трусились (І. Словник української мови у 20 томах
- труситися — трушуся, трусишся, недок. 1》 Хитатися, коливатися; дрижати. || Здригатися всім тілом. || Відчувати тремтіння тіла (від страху, холоду, хвороби тощо). || Дрижати, тремтіти (про руки, ноги, голову тощо). 2》 перен. Відчувати страх, переляк; боятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труситися — (аж) жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. (Іван:) Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Фразеологічний словник української мови
- труситися — БОЯ́ТИСЯ без додатка, кого-чого або з інфін. (відчувати страх перед ким-, чим-небудь), ПОТЕРПА́ТИ без додатка або з інфін., СТРАХА́ТИСЯ підсил. розм., СТРАШИ́ТИСЯ підсил. розм., ДРИЖА́ТИ без додатка, перед ким, підсил. розм. Словник синонімів української мови
- труситися — Труситися, -шуся, -сишся гл. Трястись, дрожать. Осичина тим труситься, що на її Скарійот повісився. Ном. № 316. Годі, бабо, труситися та лякатися. Стор. МПр. 156. Словник української мови Грінченка