1. Словник української мови у 20 томах

тяжкість

ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж.

1. Властивість тіл притягатися до Землі.

2. Абстр. ім. до тяжки́й 1–10.

Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (О. Гончар);

Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Є. Кротевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжкість — тя́жкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тяжкість — [т’ажк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. тяжкість — -кості, ж. 1》 Властивість тіл притягатися до Землі. 2》 Абстр. ім. до тяжкий 1-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тяжкість — ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б. Словник синонімів української мови
  5. тяжкість — ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до Землі. 2. Абстр. ім. до тяжки́й 1-10. Голова цукру як фізичне тіло має певну тяжкість, вагу (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах
  6. тяжкість — Тяжкість, -кости ж. 1) Тяжесть. Желех. 2) Трудность. Желех. Словник української мови Грінченка