тяжкість
ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б. Антоненко-Давидович); Добирають однакові пасма (волокна) за довжиною, кольором, міцністю,.. ваговитістю тощо (з газети); Ступає віл під тягарем ярма (М. Зеров); В лісах заскрипіли конари під ваготою снігу (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тяжкість — тя́жкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тяжкість — [т’ажк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- тяжкість — ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до Землі. 2. Абстр. ім. до тяжки́й 1–10. Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (О. Гончар); Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Є. Кротевич). Словник української мови у 20 томах
- тяжкість — -кості, ж. 1》 Властивість тіл притягатися до Землі. 2》 Абстр. ім. до тяжкий 1-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тяжкість — ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до Землі. 2. Абстр. ім. до тяжки́й 1-10. Голова цукру як фізичне тіло має певну тяжкість, вагу (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах
- тяжкість — Тяжкість, -кости ж. 1) Тяжесть. Желех. 2) Трудность. Желех. Словник української мови Грінченка