1. Орфоепічний словник української мови

тяжкість

тя́жкість

[т’ажк'іс'т']

-кос'т'і, ор. -к'іс'т'у

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжкість — тя́жкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тяжкість — ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до Землі. 2. Абстр. ім. до тяжки́й 1–10. Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (О. Гончар); Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Є. Кротевич). Словник української мови у 20 томах
  3. тяжкість — -кості, ж. 1》 Властивість тіл притягатися до Землі. 2》 Абстр. ім. до тяжкий 1-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тяжкість — ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б. Словник синонімів української мови
  5. тяжкість — ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до Землі. 2. Абстр. ім. до тяжки́й 1-10. Голова цукру як фізичне тіло має певну тяжкість, вагу (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах
  6. тяжкість — Тяжкість, -кости ж. 1) Тяжесть. Желех. 2) Трудность. Желех. Словник української мови Грінченка