убитий

УБИ́ТИЙ¹ (ВБИ́ТИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. до уби́ти¹ 1, 4–7.

Може, вбитий чорнобривий За тихим Дунаєм; А може – вже в Московщині Другую кохає! Ні, чорнявий не убитий, Він живий, здоровий... (Т. Шевченко);

[Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Леся Українка);

Він не був убитий, а тільки поранений (Григорій Тютюнник);

Ой убита доріженька вгору під калину, Так я тебе, любку, люблю, що мало не гину (з народної пісні);

В такі дні Баязид .. вглиблювався із своїм супроводом у дикі гори, .. тільки кінська грива перед очима, .. млость від свіжої крові вбитих звірів (П. Загребельний);

// уби́то, безос. пред.

Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито; менший при матері був, хазяйнував (Марко Вовчок);

– Злочинство ясне... Людину вбито... Якийсь дивний збіг: каменем у голову, в спину ножем, – бурмотів хірург Храпков (Іван Ле);

– Домарники, така у вас і смерть. Безславно вмер, а кажете: убито (Л. Костенко);

// у знач. ім. уби́тий, того, ч.; уби́та, тої, ж. Той (та), кого позбавили життя.

В будинок прийшли з носилками санітари і почали зносити поранених і вбитих на перший поверх (О. Гончар);

Тепер йому було добре видно, що там робиться. Убиті лежали в різних позах, в снігу виблискували стріляні гільзи (Григорій Тютюнник);

Яке страшне життя: убита змушена стати рідною своєму вбивці (П. Загребельний).

2. у знач. прикм., перен. Пригнічений, засмучений.

О господи! Дай мені хоч глянуть На народ отой убитий, На тую Украйну! (Т. Шевченко);

// Який виражає пригніченість, засмученість.

[Деїфоб і Гелен:] Ходи додому, сестро! [Кассандра (відпихає їх):] Гетьте, гетьте! Се ви його убили! (Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я... (Леся Українка).

3. у знач. прикм. Уторований (про дорогу, стежку).

Від моря до моря вбитая дорога (П. Чубинський);

Вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси та чару (Панас Мирний).

◇ (1) Уби́тий (приби́тий) го́рем – засмучений, пригнічений тугою, стражданням і т. ін.

Стоїть Васюта біля стінгазети.. Глянув сюди, на рахівника, вагаючись. Далі ступив до нього, до столу. Аж шапкою піт витер з обличчя. І зразу ж убитий горем, – ну, що його робити? (А. Головко);

Перед фігурою [Христа] виділявся невеличкий горбок .. То була завіяна снігом промерзла хлібина .. Знову якась горем прибита людина принесла Божому Сину свій немудрий дар, сподіваючись полегшення чи собі, чи комусь із рідних (М. Стельмах);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) уби́тий (заби́тий):

а) (зі сл. спати, заснути) міцно.

Бурлаки покотом полягали на соломі й спали як убиті (І. Нечуй-Левицький);

Пастух спав також мов забитий (І. Франко);

Піддубний виспався. Спав цілу ніч як забитий (М. Коцюбинський);

Повернувшись додому, Миня виліз на піч і заснув як убитий (В. Канівець);

Повернувшись з роботи, тяжко знеможені, спали [шахтарі], як забиті (С. Черкасенко);

б) дуже засмучений, пригнічений чим-небудь.

Старий Трохим по надвір'ю, Мов убитий, ходить (Т. Шевченко);

Балабуха приїхав додому неначе вбитий (І. Нечуй-Левицький).

УБИ́ТИЙ² див. вби́тий¹.