1. Фразеологічний словник української мови

убитий

уби́тий (приби́тий) го́рем. Засмучений, пригнічений тугою, стражданням і т. ін. Стоїть Васюта біля стінгазети.. Глянув сюди, на рахівника, вагаючись. Далі ступив до нього, до столу. Аж шапкою піт витер з обличчя. І зразу ж убитий горем,— ну, що його робити? (А. Головко); Перед фігурою (Христа) виділявся невеличкий горбок.. То була завіяна снігом промерзла хлібина.. Знову якась горем прибита людина принесла Божому Cину свій немудрий дар, сподіваючись полегшення чи собі, чи комусь із рідних (М. Стельмах).

як (мов, не́наче і т. ін.) уби́тий (заби́тий). 1. зі сл. спа́ти. Міцно. Бурлаки покотом полягали на соломі й спали як убиті (І. Нечуй-Левицький); Повернувшись додому, Миня виліз на піч і заснув як убитий (В. Канівець); Піддубний виспався. Спав цілу ніч як забитий (М. Коцюбинський). 2. Дуже засмучений, пригнічений чим-небудь. Старий Трохим по надвір’ю Мов убитий, ходить (Т. Шевченко); Балабуха приїхав додому неначе вбитий (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убитий — уби́тий 1 дієприкметник загиблий уби́тий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину, позбавлену життя уби́тий 3 дієприкметник загнаний в середину Орфографічний словник української мови
  2. убитий — Забитий, замордований, (горем) прибитий; (чим) пригнічений, засмучений; (шлях) битий, |в|торований; (ґрунт) утрамбований. Словник синонімів Караванського
  3. убитий — УБИ́ТИЙ¹ (ВБИ́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до уби́ти¹ 1, 4–7. Може, вбитий чорнобривий За тихим Дунаєм; А може – вже в Московщині Другую кохає! Ні, чорнявий не убитий, Він живий, здоровий... (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. убитий — А, -е. 1. Втомлений, безсилий, без натхнення (про людину); старий, фізично застарілий (про предмет). Матрац хоч і убитий, та все ж не розсипчастий (І. Карпа). 2. Нецікавий. Клуби — гівно, народ — убитий, ну, хіба що якась вечірка зрідка трапиться (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  5. убитий — I (вбитий), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до убити I 1), 4-7). || убито, безос. присудк. сл. || у знач. ім. убитий, -того, ч.; убита, -тої, ж.Той (та), кого позбавили життя. Убитий горем. 2》 у знач. прикм., перен. Пригнічений, засмучений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. убитий — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. убитий — УБИ́ТИЙ¹ (ВБИ́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до уби́ти¹ 1, 4-7. Може, вбитий чорнобривий За тихим Дунаєм; А може — вже в Московщині Другую кохає! Ні, чорнявий не убитий, Він живий, здоровий… (Шевч. Словник української мови в 11 томах